Війна українського народу проти путінських нелюдей. Міжнародний аспект.
1. Серед новин цього тижня, безумовно, окремим пунктом стоїть ситуація зі здоров‘ям Президента Туреччини за два тижні перед виборами. Класичний «чорний лебідь» вчергове підказує російському геронтологічному керівництву, що подібне в умовах постійного стресу може статися і в Росії. Бажаємо швидкого одужання лідеру Туреччини, який неодноразово демонстрував світу, що системна підтримка України в найважчі моменти історії, визнання її територіальної цілісності, рука допомоги у питаннях зернового експорту - це тільки початок спільної роботи з відновлення безпеки у чорноморському регіоні.
2. Що до лідера Бразілії, який фактично з нар у в‘язниці пересів у президентське крісло, його «мирні ініціативи» виявилися лише черговою російською спецоперацією. Облиште це, і шукайте далі, кого ще можна використати в інтересах російської розвідки. Паралельно є сенс згадати вихід ПАР з механізмів Гаазького суду. Мабуть, ще одні «миротворці» очікують державного візиту Чахлика або його посіпак.
3. До китайських пропозицій дійти порозуміння і зупинити війну є сенс ставитися серйозно. Зацікавлення величезного виробника всього і для всіх у безпеці торговельних шляхів - зрозуміле. Можливості тиску на РФ теж грандіозні. Потенційне вимкнення газового та нафтового імпорту з Росії повністю зупинить російську економіку, а обережність Китаю щодо товарів подвійного призначення може зупинити значну частину російської військової промисловості. Іран та Саудівська Аравія знайшли спільну мову не тільки завдяки посередництву Китаю, але це посередництво мало місце. Думаю, в рукаві у китайського лідера є не одна козирна карта. Китай ніколи не поспішав і я очікую затягування інтриги аж до результату українського наступу, коли прийде час рятувати російський режим.
4. Індія займає позицію максимальної непідтримки України в цій війні. Комерційні вигоди від переробки російської нафти вже не дають гарантій відсутності проблем для індійських партнерів Росії, це є причиною зволікання в доларових оплатах російських поставок зброї Індією, і складних перемовин з росіянами про використання рупій в торговельних справах між країнами, і, головне, розуміння, що короткострокові надприбутки не можуть компенсувати втрати обличчя на майбутнє. А ще до цього додалася активізація Пакистану на українському напрямку в постачанні техніки та снарядів через європейські порти.
5. І про зерно. Абсолютно зрозуміло, що Росія активізувала всі зусилля для того, щоб європейські сусіди України одночасно(!) заборонили як транзит, так і купівлю українського зерна. Це дивним чином співпало із уповільненням контролю за кораблями, які йдуть до Одеси та з Одеси з боку російської місії, в якій всі «випадково» перехворіли та пішли у відпустки, приблизно в п‘ять разів зменшивши морський експорт зерна Україною за три тижні до закінчення чергового етапу зернових угод. Це пов‘язано, зокрема, і з суттєвим зменшенням цін на світовому зерновому ринку, що призводить до втрат грошей європейськими фермерами перед початком нового сезону, та суттєво напружує політичну ситуацію в Польщі та інших країнах Східної Європи. Тому керівництво ЄС, трохи із запізненням, знайшло 100 мільйонів євро для дотації фермерам цих країн, щоб розблокувати питання. Очікування проблем з підписанням чергової зернової угоди з боку Росії в момент підрахунку голосів в Туреччині не повинно зупинити потік українського зерна на світові ринки
