Тобто, якщо б вони пародіювали не жительку окупованого Скадовська, а, припустимо, мешканку Одеси, то все було б не так страшно і знущально?
Наше обурення викликане лише фактом окупації?
Кварталівці як були гнилими, такими і залишились. Жарти про «країну- порноактрису з німецьких фільмів», про «ебонітові палички» і «сеньора голодомора», про Луценка, який перебував у вʼязниці, зображувані дурнуваті україномовні, заклики до путіна і захоплення ним, пропозиція «пересунути кордони», добрий гумор про Януковича - він у них завжди був своїм, добродушним, хоч і тупуватим дядьком.
Нічого нового. Вони за сутністю своєю саме так мислять. Вони росли у зросійщені атмосфері - звідси москва, цитати Хабенського, захоплення тією культурою, зневажання всього українського, пієтет перед росперсонами.
І, як правило, нерозуміння атмосфери у суспільстві, нечутливість до болючого.
А люди продовжують ломитися на концерти. Ви бачили, яка кількість спеціально підготовлених людей охороняла їхній концерт в палаці Україна? І це під час війни!
Щоб ми тут не писали, як би недолуго вони не вибачались, у цих орденоносних пацанів і дівчат все буде добре. Будуть ще ордени і медалі, найкращі концертні зали із вцілілих, сольні програми на ТБ як у Олени Кравець, з тупими і примітивними жартами, які ця бідося витискує із себе українською мовою, поїздки на відпочинок з дозволами від мілітарних структур, тусня зі своїми і бронь від Мінкультури, бо «митці».
Скажіть мені, прошу, як обʼєднуватися з оцим?! Де у нас точки дотику? Що спільного? Чому я маю консолідуватися з одороблами?
