Продовжуючи думки про проголосований в Конгресі законопроект щодо надання допомоги Україні, відразу зауважу, що Шмигаль негайно розкрив деталі пакету допомоги Україні від США майже на $61 млрд: 1) $49,9 млрд – оборонні видатки; 2) $7,8 млрд – потенційна бюджетна підтримка; 3) $1,57 млрд – економічна допомога; 4) $400 млн – кошти на захист кордонів та гуманітарне розмінування.
Як бачимо, є кілька суттєвих нюансів. І перш за все я відзначив би той факт, що сьогодні сила економічної машини України полягає в тому, що вона ще може (завдяки ЗСУ) притягувати гроші з країн Західного блоку, тобто може роздмухувати свій потенціал за рахунок притоку кредитних грошей і позик із зовнішніх ринків. Але варто зазначити: при втраті цього потенціалу, українській системі доведеться існувати не за рахунок зовнішнього припливу ліквідності – а замкнутися на собі.
І цей тренд цілком реальний. Тоді Україні навряд чи вистачить грошей для функціонування економіки та для виплат зарплат/допомог. У МВФ уже порахували, Україні знадобиться щонайменше $42 млрд (далеко не $7,8 млрд) фінансової допомоги для підтримки держбюджету-2024, плюс держборг України у 2024 році може зрости до 94%. А, наприклад, у січні — березні 2024 року із державного бюджету на соціальні виплати спрямували 112,7 млрд грн, із них у березні — 37,4 млрд гривень.
У такому разі, і ми це теж добре знаємо, єдиним можливим джерелом фінансування цих великих видатків може стати лише підвищення податків для українського бізнеса та ФОПів з проведенням податкових перевірок та тиском силовиків. Ну, а підприємці, в свою чергу, будуть закладати свої витрати на супровід перевірок у бюджет своїх компаній, далі ці витрати підуть в ціну продукту чи послуги. І ціни продовжать зростати.
Ось така картина вимальовується. Структура української економіки усе відчутніше змінюється від індустріальної-аграрної до аграрно-сировинної.
Однак, не зважаючи на всі ці та багато інших несприятливих факторів, український ринок, розташований у центрі Європи, дуже приваблює інвесторів, хоча довгі інвестиційні гроші ще до нас не йдуть. Чому?
Перш за все, тому, що в Україні інвестори дуже слабко захищені на законодавчому рівні. По-друге, у влади немає переконливих аргументів на користь того, що національна економіка вийде на стійкий тренд зростання, особливо в умовах війни. По-третє, у інвесторів викликають розчарування дуже малі розміри капіталізації українських підприємств та відсутність хеджування ризиків.
З огляду на це, інвестори очікують, що до Уряду, нарешті, прийдуть ті, хто знає, як великі гроші капіталізувати в інвестиції - в активні інвестиції для економічного порятунку України. Зможуть здійснити потужний підйом української економіки з опорою на довгостроковий інвестиційний ресурс із США та країн ЄС, які зараз відкриті для плідної співпраці. Але для цього нам самим треба починати будувати сучасну національну економічну модель, вміло використовуючи потенційні точки взаємодії з США і ЄС. Починати з побудови МІЖНАРОДНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ХАБу у КИЄВІ та запуску «УКРАЇНСЬКОЇ КОРПОРАЦІЇ РОЗВИТКУ». Поки що це нам під силу, не вистачає лише політичної волі.
