"За зачиненими дверима" - Степан Гавриш

"За зачиненими дверима" - Степан Гавриш

Відкинемо практично абсурдний план Дональда Трампа закінчити війну в Україні за 24 години дзвінком Путіну – вимогою капітулювати одразу двом сторонам цієї війни під тиском надзвичайної сили президента США.

Джон Болтон, колишній радник Трампа з нацбезпеки заявив, що його колишній бос «поняття не має», як припинити «конфлікт в Україні». Навпаки, наслідки обрання Трампа можуть стати «руйнівними» для України, оскільки Трамп не розуміє, що допомога українцям надається «не з милосердя, а через важливість перемоги України для національних інтересів США».

Іншими словами, Болтон передбачає скоріше визнання Трампом Путіна, як певного союзника, в образі «свого сучого сина», і принести Україну тупо в жертву. Притому, що 80% американців виступають за підтримку України. І все менше їх є лояльними до Росії.

Лідери Заходу вкрай обережно коментують рішучість президента провести другий глобальний саміт миру ще до листопада цього року, уникаючи будь-яких варіантів розвитку подій в цьому напрямку.

Очевидно, що тут можливі два треки.

Перший – президент Зеленський і якась його вузька команда проводить із союзниками закриті таємні консультації, постійно підтримуючи високий рівень відкритості щодо планів на мир з Путіним.

Невідомо, чи готові вони грати у «мирний трибунал» над правителем Росії та воєнним злочинцем й примушувати його до припинення війни, тим чи іншим способом. Це версія є мало продуктивною. Захід, під тиском України, все тугіше затягує зашморг на шиї Росії.

Так, повільно, неефективно, кладучи йому в рота цукерки у виді залишення низки дір, через які Кремль отримує значні доходи, якими фінансує війну.

При цьому Європа, США і їх союзники, які стоять твердо на стороні України, крок за кроком не лише зупиняють майже всі види економічних, вже й політичних відносин, але постійно нарощують санкційний тиск, викликаючи атрофію російського експорту.

До жовтня Україна отримає, найскоріше, 50 млрд євро позики під гарантії 300 млрд заморожених російських активів.

Другий трек може виявитись надто складним для аналізу в такому форматі. Його суть в наступному.

Президент Зеленський боїться, що при такій інтенсивності війни й неготовності союзників надати переважну зброю для широкомасштабних і навіть тотальних ударів, не лише по російських військах в Україні, але й на території Росії, нарощування знищення енергетичної інфраструктури великих агломерацій з крупними містами, нанесення ударів по гуманітарних та культурних центрах, логістичних ланцюгах, може призвести до внутрішнього колапсу і тривалої кризи. Впоратись чинна влада не в змозі, а замінити її практично неможливо.

В інтервʼю Guardian главком Сирський скаржиться, що на початку війни, тобто на час Залужного у росіян було 100 тисяч солдатів, зараз він воює проти 520 тисяч, а до кінця року їх взагалі буде 690. Притому, що опонуючи тому ж Залужному, він виступав рішуче проти 500 тисяч військових.

Попри шалені втрати росіян, які його Генштаб щодня публікує, виявляється, що у Росії кількість танків зросла вдвоє, до 3500, артилерії – в 3 рази й бронетранспортерів теж вдвічі, до 8900. На лінії фронту у 3700 км. Притому, що активна лінія фронту, на якій ведуться інтенсивні бойові дії – протяжністю 1200 км, про що повідомив міністр оборони Умеров. І він пояснює, що постійно відступаючи, ми «прагнемо зберегти життя наших воїнів і не захищаємо руїни на смерть».

Пан Главком, як видно, не вважає руїни поселень українців їх історичною землею, єдиною територією, місцем обітування древнього євро етносу. Інших «руїн» в них немає і не буде, якщо їх захоплять орки.

Наші руїни – це наша Україна. В них ще лежать мужні воїни, чоловіки й жінки, що віддали за них наше життя. Вони стануть духовними, ментальними оберегами майбутньої нації. Треба визначитись між стратегією визвольної війни та перемогою над історичним ворогом і безсиллям.

Притому, що президент Зеленський в інтервʼю ВВС заявив, що хоча ми менше втрачаємо вбитими та пораненими, аніж росіяни, але цифри втрат українських військових змінюються щодня і не в позитивний бік.

ISW дослідила, що Росія може щомісяця виробляти/ремонтувати 100 бойових танків на місяць. Брехливий Дмитро Мєдвєдєв заявив, що російський ВПК може випускати 125 танків на місяць.

OSINT – розвідка з волонтерів за відкритими даними, дослідила, що на початок вторгнення Росія мала на озброєнні у 2987 танків всіх типів. З них 1725 було знищено, а 544 – затрофеєно ЗСУ. Решта – пошкодження або покинуті. Тобто, РФ втратило 90% всього танкового парку.

За підрахунками цих же «осінтерів», у РФ було 2,4 тисячі танків, більшість з яких були старими й знятими з консервації. «Уралвагонзавод» та інші можуть «генерувати» на рік до 390 машин новими та відновленими. Це офіційні російські звіти.

А втрати різних ББМ такі, що цього року на параді в Москві БМП взагалі не було, а БТР лише в символічній кількості. Найсвіжіші супутникові знімки РФ на базах зберігання залишається ледь не більше 3000 танків, у стані непридатному до відновлення, і ще півтори тисячі «донорів».

Росія розконсервовує, як ми вже писали, приблизно 70 танків на місяць і виробляє 20-30 нових. Військова промисловість досягла піка та більше не зростає. Про це свідчить відкрита інформація. За оптимістичним сценарієм, танків росіянам стане на 12-18 місяців при спостережній інтенсивності війни. За песимістичними – на 26 місяців, якщо комплектуючими допоможуть Іран, КНДР чи КНР.

Найсвіжіший аналіз «осінтера» JOMPY: Росія зберігає ще 10 тисяч ББМ. Половина – це броньовані, але не бойові машини. Тилові. Третина з них, за «консервативною оцінкою», поламані. Не пробите колесо, а відсутня башта. 52 із 68% машин на зберіганні є жертвами «канібалізації». Найбільші залишки у древніх типах машин. Якісна деградація.

За останні місяці спостерігається сповільнення відновлення ББМ, бо зі зберігання забрали все придатне. Чим старіша техніка, тим складніше відновлювати. Тому, росіяни рішуче атакують ЗСУ китайськими гольф карами й на мотоциклах.

OSINT стверджують, що росіянам вистачить бронетехніки лише на 25 рік. Але не більше 26 року. Тому, ми спостерігаємо поступове сповільнення російських військ бронетехніки. Лише пропаганда Кремля говорить про бездонні резерви.

Якщо зважити, що лише з 24 червня по 1 липня на східному напрямку Росія втратила 64 танки й 127 ББМ, то главкому варто все ж таки говорити про здатність Генштабу до ефективного використання сучасних стратегій і показувати не цифри переваги Росії, яка суперечить постійним оцінкам заточених на аналізі втрат на війні експертів, а посилювати впевненість українців в ефективності дій ЗСУ і зброї союзників.