Христина Соловій, як персонаж українського шоу-бізнесу мала зʼявитись. Аби у цьому болоті зʼявилось щось нове серед гнилої ряски, ропух та вужів.
Поява Христини в публічному просторі викликає ефект землетрусу в 6-7 балів. І це корисно. Чому?
Найперше, роками наш шоу-бізнес будувався на принципах — усім сподобатись, бути всім зручними. Бути мощним малоросом. І заробляти гроші в неприродніх позах на території РФ.
Христя виступає в коротких спідницях — соцмережі захлинаються коментарями цнотливих жіночок, які розказують, що негоже жінці після 25 оголяти ноги. Певно, сценічні костюми Тіни Тернер, Шер, Бейонсе, Майлі Сайрус — ніколи не потрапляли до уваги цим пані.
Після «Тримай мене міцно» — стала топ-піснею для першого танцю молодят і вальсу на останній дзвоник. Це важливий культурний вклад, бо раніше на цьому місці було якесь гавно з-за поребрика.
Христя нарешті заткнула брехливий рот багаторічній страдалиці Маші Єфросиніній стосовно зросійщення телебачення. І що вона сказала не так? Ця цинічна тєлєзвізда стелилась перед Безруковими, Нагієвами, навіть публічно розказувала, як би хотіла працювати в Москві. Цинічна жінка — вклад у зросійщення глядачів котрої на Новому каналі просто феноменальний. І ні, не треба мені тут забирати про те, що нині вона захищає жінок. Упаси Боже від таких захисниць, яка сама у соцмережах маніпулює дітьми і чоловіком. Лише після лобового зіткнення з Христею Маша зізналась, що була інструментом зросійщення мільйонів.
Роман Христі і Жадана — корисна таблоїдна річ. У нас мають бути свої живі персонажі із цієї сфери. З плюсами і червинками.
Христя виматюкала назву Іллічівськ. Тепер у неї суд за матюки. Можна придовбатись до форми, але по суті вона права. Пєрвомаскі, Октябрьскі та Ленінскі - перші маркери для окупантів. Що тут нас чекають і тут все наше. Тут тоже тіпа наши, хоть и с паспортами Украины.
Те, що творить останній тиждень влада Харкова — опираючись декомунізації та відстоюючи назви а-ля Квіткова та Садова — це запрошення для окупантів. Які бряцають зброєю за 20 кілометрів. Це зелене світло, що харківʼяни можуть бути гнучкими і договороздатними. Це хибна практика і 100 років тому коштувала Харкову репресій та окупації. З подальшим заселенням правильных и надежных. И готовых на все.
Сором у Колодяжному, коли якісь ноунейми із сільської ради відфутболили назву — вулиця Ісидори Косач і зберегли якогось хлопа — із цієї серії. Якщо ми не шануємо своїх інтелектуалів, еліту та феміністок — то хто нам лікар.
Варто чесно зізнатись, що за радянські назви соромно. Мені пощастило жити в місцевості на Сумщині, де всі назви сіл поруч — козацькі, неординарні, яскраві. По низці пунктів взагалі можна визначити, звідки саме прибували перші поселенці, коли Ярема Вишневецький почав активно заселяти Лівобережжя. Чому донині в одному населеному пункті жити престижно, а інший вважається не дуже.
Коли мені було 10 років — центральні вулиці нашого містечка носили назви Комінтерну, Соцінтерну. Я думала, що це якісь іноземці. До них перетікала вулиця Петровського та Леніна. Лише через кілька років, я зрозуміла з жахом, який звʼязок із цими вулицями і тим, що у низці сіл є могилка Голодомору. Або як так сталось, що заможні родові гнізда на хуторах — викорчовували з мʼясом. І як це впливає на те, що тобі тривалий час родичі казали «не висовуйся», «мовчи», «не довіряй». Бо безробітні зеки, а-ля Петровський — дорвавшись до більшовизму — нищили успішні класи, які заради грошей багато працювали сімʼями.
Христина Соловій своїм епатажем утверджує новий формат артиста. Бо ще кілька років тому український артист в Олешках, Кривому Розі чи Харкові обовʼязково би вийобувався на русском язикє. А наші пєвіци аля Брєжнєвоі, Лободи та Ані Лорак активно у різні часи підігрівали міф про єдиний народ. І спільний культурний простір заявами в стилі — я дерево і «какая разніца, какая страна».
Про політиків взагалі мовчу — була у нас мода робити рекламу на російській. І балакати на мітингах з козятинським акцентом, але на общєпонятном.
Все це має змінитись. Бо попри все колеса історії крутяться в правильну сторону. Скільки би українців не сиділи на лопухах удобності. І висиджували із кавалочка курча, яке не вилупиться ніколи.
