А далі — або автократія, або смерть
Популізм — це не ідеологія.
Це технологія. Простий інтерфейс для складного світу. Виборець голосує не за програму — за відчуття. Образ. Слоган. Відчуття «я свій».
Кожен успішний популіст вірить, що зможе повторити.
Бо йому вже вдалося один раз. Його вивели в топ запит, алгоритми, страхи і деморалізація суспільства. І він вірить, що це не зникне.
Але другий раз завжди складніший.
Перемога — це відповідальність. А відповідальність — це те, з чим популіст не вміє працювати. І тоді залишається єдиний вихід — зламати правила.
Переходити в автократію — це не вибір. Це інстинкт виживання.
Більше гасел, менше опозиції. Менше судів, більше “зрадників”. Менше виборів — більше “довіри”. Інакше — провал, знищення, вигнання.
Кожен популіст, який не став автократом — став анекдотом.
Бо система не пробачає слабкості. А слабкість — це чесність, яку популіст імітував лише на старті.
Підсумок:
У політика-популіста є лише два сценарії: стати автократом або зникнути.
І кожна країна, що зробила цей вибір — зникала разом із ним.
Хочеш ілюстрацію або заголовок як афішу: “Популіст, який вижив”?
