— Діду, а звідки взагалі взялася ця потворна назва «малоросія»? — Грицько підкинув кілька сухих дров у багаття і з обуренням поглянув на Олексу. — Хто її видумав і навіщо нас так називали?
Олекса випустив з люльки клубок сизого диму, сумно всміхнувся й похитав головою:
— О, малий, це одна з найбільших історичних маніпуляцій і підміни понять, яку московити перекрутили на свій лад, хоч видумали це слово зовсім не вони і вкладали в нього спочатку геть інший зміст.
Сама ця назва походить від візантійського грецького терміна «Мікра Росія» (Μικρὰ Ῥωσία), тобто «Мала Русь». Виникла вона на початку XIV століття — у церковній канцелярії константинопольських патріархів біля 1303 року. Коли давньоруська держава зі столицею в Києві розпалася під ударами монголів, у галицько-волинських землях постало потужне Королівство Русі. Константинопольський патріарх, аби розрізняти дві церковні митрополії, назвав південно-західні руські землі (Галичину та Волинь, історичний центр Русі) «Малою Руссю», а далекі північно-східні лісові окраїни (Володимиро-Суздальське князівство) — «Великою Руссю».
У тогочасній грецькій географічній традиції слово «мала» означало метрополію, первинне ядро, колиску держави (як-от Мала Греція чи Мала Азія), тоді як «велика» означала колонізовані, новоприєднані окраїнні землі. Отже, у XIV столітті «Мала Русь» вказувала саме на корінну, первинну Руську землю — Київщину, Волинь та Галичину.
Проте все кардинально змінилося у XVII–XVIII століттях. Коли після Переяславської ради 1654 року та укладення Березневих статей козацька Гетьманщина опинилася в союзі з московським царством, царський уряд миттєво підхопив це старовинне книжне слово і почав перекручувати його під свої імперські потреби. Термін «малоросія» почали офіційно застосовувати до земель Лівобережної, агодом і Правобережної Гетьманщини.
Навіщо це зробили московити і який зміст вони в нього вклали? Вони викривили візантійське поняття навпаки: назву «велика росія» вони привласнили собі як позначення чогось головного, величного і панівного, а слово «малоросія» свідомо перетворили на знак меншовартості, чогось другого сорту, "малого" порівняно з велетенською імперією. Автори імперської ідеології у санкт-петербурзі за часів петра I та катерини II прагнули цим терміном стерти саму згадку про самостійний український народ, його мову, історію та козацькі вольностi. Вони намагалися позначити Україну лише як один із багатьох регіонів "єдиного простіру", позбавлений права на власну державність.
Згодом, у XIX столітті, слово «малоросія» стало офіційним адміністративним терміном для позначення трьох губерній (Полтавської, Чернігівської та Харківської), а колоніальна влада методично впроваджувала його, аби українці забули своє справжнє ім'я і почувалися лише меншим блідим відгалуженням московського народу.
— Бачиш, Грицю, — промовив Олекса, дивлячись у полум'я. — Вороги вкрали наше давнє ім'я Русь, а первинне ядро нашої землі спробували принизити словом «малоросія». Але як би вони не називали наші землі у своїх паперах, козацька душа завжди знала свою справжню волю й своє правдиве ім'я.
На зображенні показано порівняння двох історичних понять і карт: «Мала Русь» та «Малоросія», які мають різне походження та значення в історії.
