8 серпня 1945 року, вірний союзницьким зобов`язанням СРСР розірвав пакт про ненапад з Японією і втупив з нею у війну. Саме це стало вирішальним чинником у подальшій її капітуляції, але аж ніяк не ядерні бомбардування американців.
Так вчили радянських школярів. Так нині вчать і російських. І як доказ наводять вирвані з контексту слова японського прем`єр-міністра. Зате слова японського імператора із звернення до народу, де було про атомні бомбардування і не було про вступ СРСР у війну, чомусь забувають. Звісно що випадково.
Насправді на момент вступу СРСР у війну з Японією вона вже була приречена. Більше того, Японія ще влітку 1945 року саме до СРСР звернулася за посередництвом у переговорах про капітуляцію. Але москві потрібна була не капітуляція. Їй був потрібен Сахалін і Курильські острови, Корея і Китай. Тому кремль японців з їхньою капітуляціє послав за всім відомою анатомічною адресою.
Ба більше: США після успішного випробування атомної бомби 16 липня 1945 року участь у війні з Японією вже не була потрібна. Так само, як і Великій Британії. Про це прозоро натякнув президент Трумен під час розмови зі Сталіним на Потсдамській конференції після того, як 24 липня повідомив про успішне випробовування бомби.
Але Сталін зробив вигляд, що погано чує і не розуміє про що йдеться і пішов "внагляк", запевнивши, що домовленість з покійним Рузвельтом щодо вступу СРСР у війну з Японією буде виконано і сподівається, що зі свого боку Трумен виконає підписані раніше та обговорені усно угоди. В тому числі, наприклад, про відхід Китаю у сферу радянських інтересів, окупацію СРСР частини Корейського півострова по 38-й паралелі, всього острова Сахалін та Курильських островів, встановлення радянського впливу на Маньчжурію тощо.
Наскільки Сталін не хотів миру і наскільки прагнув війни з Японією свідчить його найближчий поплічник Микита Хрущов:
«Японія металася в передсмертній агонії і шукала можливість якось вийти з війни. Буквально в останній місяць подій ми включилися у війну з нею. Я був присутній у Москві під час розмови, коли Сталін квапив воєначальників якнайшвидше розпочати операції проти Японії, інакше вона капітулює перед США і ми не встигнемо включитися у війну. У Сталіна були тоді сумніви, чи американці стануть тримати дане ними раніше слово. Думав, що можуть і не стримати». Про «слово» - це саме на тему домовленостей про «сфери впливу».
Сталін боявся даремно. З ним мали справу не кремлівські бандити, для яких домовленості не варті паперу, на якому написані, а джентльмени, для яких угода є угода, хоч нехай і усна. Трумен був змушений відступити. Так Радянський Союз став головним винуватцем загибелі мільйонів цивільних японців від звичайних та атомних бомбардувань: сотень тисяч японських, британських, американських та радянських солдат – якби погодився на переговори.
До слова, про намагання японців капітулювати і звернення їх про посередництво в цьому до радянської сторони москва від Вашингтона і Лондона приховала. Про всяк випадок. А то ще погодилися б.
Бв більше: є віломості щодо намагання посла Японії в СРСР вжен після бомбардування Хіросими зустрітися з наркомо іноземних справ Молотовим, але той не прийняв. Зате викликав наступного дня аби оголосити війну.
І останнє. Досі на болотах ті події називають «радянсько-японською війною», відділяючи свої дії від дій союзників. Але хіба когось це дивує? Вони і свою участь у Другій світовій не визнають. Для них вона «Великая отечественная».
В чому, а в брехні московська пропаганда абсолютний чемпіон і рекордсмен світу.
