1. Найболючіше питання - «коли закінчиться війна?». Кожен з нас сотні разів ставив його собі та «краще поінформованим» друзям. Кожен розуміє: навряд чи хтось має «залізний інсайд» або точний математичний розрахунок; і намагається заспокоїти себе таким експертним висновком. Це - нормальна людська історія. Погляньмо на ситуацію спільно, в коментарях. А я поки висловлю свої міркування про можливі сценарії станом на початок листопада 2022 року.
2. Отже, сценарії закінчення війни:
«Я устал, я ухожу». Цей варіант розвитку подій не закінчує війну автоматично, все залежатиме від того, чи буде відомий наступник, чи це рішення буде конституційним (прем‘єр), чи оточення самостійно створить щось на кшталт військово-цивільної хунти. Реалізація цього сценарію найбільш можлива 31.12.2022 (традиційна російська нумерологія плюс пом‘якшення впливу на громадськість за рахунок алкогольного відпочинку росіян);
Державний переворот в РФ. Зараз він видається найменш вірогідним: революції знизу; революції, як домовленості олігархів - це навряд. А от сценарії шалика, табакерки, випадковий чи не дуже інсульт у присутності когось із оточення, накопичення якоїсь хитрої отрути (тут не нам вчити вченого, Росія має величезний арсенал можливостей), або тиску найближчого оточення під час умовного «Пленуму ЦК КПРС», як було з Микитою Хрущовим - інша річ. Засідання російського РНБО підходить.
Не буду перелічувати всі групи впливу, які залишилися на сьогодні, назву лише:
⁃ «Кооператив Озеро» - старих друзів, які хоч і втратили частину уваги, досі є впливовою частиною верхівки (з цих людей ближче до тіла - Юрій Ковальчук, який на шахівниці зайняв дещо окремішню позицію),
⁃ стару силову еліту (від Патрушева і Бортнікова до Шойгу і Колокольцева (перші два виграють у двох інших, але я би ставив їх поруч),
⁃ регіональні еліти плюс московську групу (аморфна спільнота, але своєрідним речником якої можна вважати Собяніна),
⁃ і, головне, умовну «банду чотирьох»: Пригожин-Кадиров-Золотов-Кірієнко. Найагресивніша частина оточення.
Я свідомо не називаю ані олігархів, ані керівників держмонополій, їхня роль сьогодні зводиться лише до утримування системи на плаву. Тільки домовленість майже всіх груп одночасно уможливить транзит влади, і тільки остання група може спробувати агресивний сценарій на заміну або першої особи, або частини оточення для посилення власного контролю. Гадаю, що будь-який з цих сценаріїв веде до консервації активності на фронті і намагання знайте сепаратне мирне рішення з колективним Заходом, частиною якого тепер вже є й Україна;
Ефект доміно після наступу України на Крим або Донбас. Можливий час реалізації - березень-квітень 2023, або швидше - у разі отримання Україною зброї іншого рівня, ніж використовується зараз (літаків, танків Абрамс або Леопард-2, ракет АТАСМС для «HIMARS», ракет повітря-земля з дальністю більше 300 км).
Повільне знищення російських військових в місцях скупчень за рахунок переваги України в озброєнні. Термін цього сценарію - літо 2023. Значні втрати на фоні поступового впливу санкцій на економіку можуть призвести до акцій непокори всередині Росії, і, як результат, зміни керівництва держави;
Поступова втрата центральною владою Росії контролю за регіонами в результаті недофінансування, втрат на фронті, накопиченої напруги між сусідніми республіками - не раніше кінця наступного року, якщо війна буде системно затягуватися, а Україна не буде готова нести великі людські втрати під час наступу на дуже добре укріплену територію окупованого в 2014-15 році Донбасу;
Смерть Путіна внаслідок хвороби. Не вважаю цей сценарій неадекватним і малореальним. Це може статися будь-якої миті.
3. Впевнений, що США та їхні (і наші) союзники багато розмірковують про нову роль України і Росії в Світі після нашої перемоги.
Відсутність рішення щодо пожальшої долі Росії, її державного устрою, кордонів, ядерної зброї, військових злочинців має наслідком обмеження постачання нам сучасної наступальної зброї, щоб не викликати «ефект доміно», про який ми зауважили вище.
4. Колапс української енергосистеми, викликаний свідомими діями російських ракетних підрозділів проти цивільної інфраструктури України - не тільки помста за відмову нашого Президента від будь-яких перемовин з Росією і реакція на сталеву витримку українських військових на фронті. Це й чергове підвищення ставок перед Заходом, щоб показати: будь-який ступінь тяжкості воєнних злочинів не зупинить Росію. До речі, і чергове запізнення із надходженням вже оголошених ПРО та ППО Україні призвело до того, що для відновлення енергеттчної інфраструктури тепер треба поставити тисячі одиниць обладнання, яких немає в Україні (багато з них виготовлялися ще у СРСР і у розвинутих країнах відсутні). Питання відновлення підстанцій та інших знищених енергооб‘єктів - головний виклик для нашої інфраструктури та економіки на сьогодні. Питання захисту від нових обстрілів - виклик номер один для тих систем ПРО, які вже працюють в Україні.
5. На тлі головного питання питання номер два - сценарії неминучого звільнення Херсону. Я би сказав так. Головне для наших військових - не термінове звільнення єдиного окупованого обласного центру, а звільнення, яке не призведе до серйозних втрат серед наших захисників, мирного населення області, житла й інфраструктури. Ми на власній землі і ми намагаємося мінімізувати наслідки цієї війни. Тому доводиться йти шляхом поступового знищення комунікацій ворога між Кримом і Херсонщиною, між берегами Дніпра, між окупованим Донбасом і окупованим Півднем; знищення штабів, казарм, складів БК, техніки в тилу, та передових ліній ворога, який замерзає в посадках на Херсонщині. Давайте не забувати, що перші очікування наступу ЗСУ під Херсоном закінчилися перекиданням туди резервів ворога та звільненням Харківщини. Сьогодні на Півдні сконцентровані майже всі російські елітні десантні підрозділи, морські піхотинці та велика кількість «свіжих мобіків». Я не здивуюсь, якщо врезультаті ми побачимо наступ ЗСУ на Луганщині, Донеччині або Запоріжжі. Головне - вірити в ЗСУ, а ми це вміємо.
Красовицький щоденно
