Назарбаєв - великий майстер самопіару. Йому вдається зробити з нічого новину, яку обговорюватимуть світові медіа. Ось що журналістам розповідати про зустріч Трампа і Назарбаєва або про головування Казахстану у Раді Безпеки ООН? Нічогісінько. А тепер всі тільки й обговорюють «ініціативу Трампа» про перенесення перемовин по Донбасу з Мінська до Астани чи якогось іншого місця - і це при тому, що ніякої ініціативи Трампа не було, він навіть не згадував про це.
Я добре знаю, як Нурсултан Абішевич це робить. Пригадую, як за Горбачова він пропонував провести зустріч «15+0», тобто всі керівники союзних республік без президента СРСР. Ніякого сенсу в цій зустрічі не було, бо не було навіть натяку на порозуміння між тими, хто хотів піти й тими, хто збирався залишитись. Однак обговорення ініціативи відразу зробило нового лідера Казахстану політиком міжнародного масштабу. Пам’ятаю, як за Єльцина він почав пропонувати створити Союз суверенних держав замість СНД. Ніякої реальності за цим не було, всі колеги Назарбаєва навіть не хотіли це обговорювати. Однак саміти СНД були настільки беззмістовними, що це ставало головною новиною.
Тепер він той самий фокус робить з Трампом. Уявляю собі, як він розповідав американському президенту, що перемовини спочатку планувалися у Астані, але розпочалися в Мінську - і от результат.
Трамп міг сказати у відповідь, що у Астані було б краще. Міг просто примружити очі у намаганні зрозуміти, де Мінськ, а де Астана. Але справу вже було зроблено. І тепер Назарбаєв може впевнено експлуатувати журналістську жадобу до новин і непрофесійність.
А справа не у Мінську чи Астані, дорогий Нурсултане Абішевичу. Справа в Москві.
Виталий Портников
