7 травня 1985 року почалася одна з найбільш ідіотських кампаній в СРСР - антиалкогольна. В принципі, такі кампанії проводилися і раніше, але ця була найбільш масштабною, а отже й ідіотизму в ній було стільки, що аж зашкалювало.
Не розповідатиму тут про те, скільки мільйонів гектарів унікальних виноградників було пущено під бульдозери й скільки людей потруїлися сурогатним алкоголем, - це не так цікаво, хоча й страшно. Розповім саме про ідіотизм, оскільки ще є багато людей, які сумують за "світлим радянським минулим".
Отже. Дійшло до того, що за дорученням ЦК КПРС в республіках на рівні перших секретарів та рад міністрів розглядалося питання, чи вважати алкогольним напоєм… кефір (sic!). І не лише обговорювали. Маячня розносилася над 1/7 земного суходолу.
На світ Божий витягалися ідейні нащадки академіка Лисенка, опуси яких про "кефірний алкоголізм" публікувалися у пресі. Як тут не згадати академіка Федора Углова, який виступав проти вживання дітьми кефіру.
Він вирахував, що за місткості спирту в кефірі 0,7%, якщо дитина вагою 8 кілограмів вип’є 600 грамів напою, то отримає цілих 10 грамів у перерахунку на горілку, що аналогічно 430 грамів на дорослу людину. Академік лише забув зазирнути до таблиці ваги дітей, а то б із подивом побачив, що 8 кілограмів – це шестимісячний вік, при якому вживання такої кількості кефіру є нонсенсом.
Академіка Углова підтримували інші радянські науковці: Б. Іскаков, С. Жданов, О. Хоперська, Н. Дубінін, Д. Олександров та інші, які закликали припинити "алкоголізацію мільйонів людей раннього віку" за допомогою кефіру і навіть звернулися з відповідним листом до ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та Президії Верховної Ради СРСР.
Аби читачі розуміли. Академік Углов примудрявся бути одночасно одним із кращих хірургів СРСР, головним редактором журналу "Вестник хирургии имени И. И. Грекова" та свято вірити в те, що до числа наркотиків належить рок-музика, яку буцімто розповсюджує "світове закулісся" в образі масонського ордену ілюмінатів.
І якщо кефір закликали оголосити алкогольним напоєм, то стосовно квасу – сам Бог велів, адже в ньому спирту міститься удвічі більше.
Головними винуватцями всього цього божевілля була трійця "молодих реформаторів" - Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов та члени Політбюро ЦК КПРС члени Політбюро ЦК КПРС Михайло Соломенцев і Єгор Лігачов. Але всі троє були лише вірними учнями та послідовниками покійного Андропова, який не лише "антиалкогольну кампанію", але усю ту дурість, що називалася "Перебудова" замислив.
Дурість полягала в тому, що косметичними методами намагалися зберегти радянську комуністичну систему сповнену ідіотизму та протиріч. Ось одне з них: закривати торгівлю алкоголем, коли прибуток від неї формував третину державного бджету - це самогубство. Але так було.
Пізніше Горбачов в притаманному йому підлому стілі, переклав відповідальність на плечі Соломенцева і Лігачова:
"Вони напартачили! Йшлося про те, аби замінити винні сорти на столові. А вони все вивернули навиворіт, довели до дурості. Я не давав добро вирубувати виноградники!"
Не давав, але рубали аж тріски летіли. А є ще свідчення тодішнього голови Ради міністрів СРСР Миколи Рижкова, який викриває Горбачова в брехні й намаганні скинути із себе відповідальність.
"Ахкакуюстрану"...
