Путін грає в дурачка.
Я ніпрічьом, хай Меркель говорить з Лукашенком.
Я ніпрічьом, хай Київ говорить з ДНР/ЛНР.
В общем, яка б не була фігня - їхтамнєт.
Так цинічно розказувати всьому світові про їхтамнєт, що Заходу вже має стати соромно робити вигляд, що вони у це вірять.
Але між рядків він проговорюється. От у останньому інтерв'ю він говорить:
- ну Лукашенко ж невинуватий, що мігранти тепер кинулися через Білорусь в Польщу. У нього просто безвіз з країнами сходу.
Аааа, подумав би розумний. А нахєра вам безвіз з Іраком? Так введіть візи. І відправляйте назад.
Но нєт. А вдруг цілими сім'ями мігранти їдуть в Білорусь на екскурсію. Бо не бачили ніколи зубра в Біловежській пущі.
І таких проговорок - десятки.
У мене в житті була схожа ситуація. Я був у сьомому класі. А один десятикласник якийсь час на перервах то в буфеті, то ще де - підкрадеться ззаду і дасть щолбана по вуху, чи невеликого тумака. Ззаду. Наче й не боляче. Але дівчата помічають.
Поки я розвернуся - він відвертається і робить вигляд - що не він. На мої зауваження: "Ей, шозаділа" - він із фальшивим здивуванням мені:
- ти шо, думаєш це я? Ти нормальний? Це не я. Я твій друг, я не зміг би так. Корєш - фігню порєш.
І що зробиш? Не будеш же бити людину, яка стверджує, що це не вона. І при цьому - це головний хуліган в школі. І на голову вищий. І кулак, як моїх два. Так хочеться вірити.
Я довго наважувався. І розумів, що скоро стану посміховиськом для всієї школи. Наважився і якогось разу - врізав. Не так щоб сильно, але всі бачили - я на його легкий тумачок в спину відповів теж ударом. Потім вигріб по повній. Але був щасливий, бо підняв свій статус у своїх очах.
І більше не повторювалися подібні нападки.
Може і Заходу пора перестати робити вигляд, що це не Путін дає їм підсрачника?
І дати адекватної здачі.
Тим більше, що Путін, звичайно, найбільший хуліган у європейському класі.
Але дохлий. І сам сциться.
