Жан Беленюк - талановитий спортсмен , політик , патріот. Колеги депутати розповідали, наскільки ефективно працює Жан у міжнародних делегаціях , відстоюючи права України.
Бажання Жана перетворити Олімпійський комітет на сучасну, патріотичну структуру зрозуміле і варте підтримки.
Жан залишив НОК після оприлюднення Романом Зозулею вихідців з проросійський партій у правлінні НОК.
Але «є одне але». Серед цих вихідців - чинні депутати від партії самого Жана і люди, які є союзниками цієї партії у парламенті.
Можна виступати проти членства Нестора Шуфрича у НОК і голосувати за його призначення головою комітету із свободи слова у Верховній Раді ?
Так і з іншими кадровими призначеннями. Шум піднявся навколо можливого призначення позаштатним радником Херсонської ВЦА якогось колишнього ОПЗЖшника. Шум справедливий.
Але ті самі колишні члени ОПЗЖ спокійно призначаються і працюють головами райдержадміністрацій. Список довгий. І ніхто шуму не піднімає.
А як так сталося, що після люстрації проросійські партії не зникли, лише змінили назву, а люстровані чиновники обійняли високі посади ?
Все просто. Коли політична дія проводиться не задля змін у суспільстві, а значною мірою заради показухи вона не працює.
Люстрація колишніх регіоналів після Майдану , яка не стосувалася депутатів ВР і не могла дати результату. Це так, як ніби б під час Нюрнберзького процесу судили б солдатів Вермахту і виправдовували б частину верхівки НСРПН ( партії Гітлера) і навіть дозволили б їм засідати у парламенті ФРН. А Аденауер взяв на роботу у свою адміністрацію Герінга.
Зараз схожа ситуація. Збираються підписи про відкликання депутатів ОПЗЖ, але жодних результатів немає. Бо одночасно уже під час війни більшість голосує за надання нових керівних посад у комітетах представникам ОПЗЖ і очевидно не позбавляє старих.
Тиск на ОПЗЖ , схоже здійснюється не для позбавлення їх мандатів, а для подальшого перетворення на слухняних рабів, які боячись за себе без жодних вимог голосуватимуть за усі забаганки влади.
І це зрозуміло. Бо вважати усіх членів ОПЗЖ ідейними зрадниками - невірно. Таких там багато, але безідейних пристосуванців теж вистачає . І це вигідно кожній владі.
Юридично складно позбавити мандатів членів ОПЗЖ, але позбавити їх керівних посад у комітетах дуже просто. Була б воля більшості.
І керує НОКом міністр, якого обрали головою не з ОПЗЖ, а з правлячої партії «Слуга народу». За якого проголосувала партія Жана Беленюка.
Тому, думаю дискусію про долю членів ОПЗЖ, НОК , а також заборону Російської церкви в Україні, гуманітарну деколонізацію і інші болючі питання потрібно провести у самій правлячій партії. Бо церква працює, а закон про гуманітарну деколонізацію блокується.
І якщо більшість вирішить нарешті викинути з усіх сфер життя проросійські сили, почати боротися з корупцією і готуватися до вступу у ЄС , то і у нас, можливо зникнуть підстави знаходитися в опозиції. Це було б правильно під час війни.
