Хто б міг подумати, що санкції для Скрєпостанії це не тільки весела й корисна річ, а ще й стимулююча. Як тільки в них щось імпортне чи цивілізоване закінчується й виникає дефіцит тут же з’являється якийсь аналоговнет-ний проект й імпортозамістітельноє рішення.
Але, варто пам’ятати, що на росії усі технології крадені, а ті, ідеї, що з’являлись в їх просякнутих бояркою головах, можна охарактеризувати коротко «цирк на дроті», бо все, що робить росія, все вона робить через сраку, навіть війну.
На росії, оцій великій й наймогутнішій у світі країні бензоколонці, виник дефіцит паперу. Як, спитаєте ви, в них же дерев, технологій, тайга он є, роби целюлози до не схочу, а ще ж є вторинна переробка. Ось так, відповім. Щоб виготовити папір на росії задіяні 90% імпортних складових: це підбілювач паперу, це згущувач целюлози, це очищувач й пом’якшувач, це лінії й преси з виготовлення, нарізки й пакування, а все це з клятої «гей-європи та загниваючого заходу». З рідненького на росії тільки робоча сила, приміщення та енергоносії.
У зв’язку з санкціями оті 90% імпортних складових з виробництва зникли. Залишилися робоча сила, приміщення та енергоносії. А з них, як виявилося, багато паперу не звариш. Тому на расії страшний дефіцит паперу від офісного до туалетного.
Росія, обігнавши Північну Корею та Іран нарешті отримала пальму першості, бо стала найпідсанкціонованішою країною світу. Я нагадаю, як раділи санкціям росіяни, як поважно казав путін «санкции это полезно». Як тільки заговорили про можливе зникнення з поличок магазинів імпортних товарів, росіяни зраділи — «это хорошо, вернемся к скрепам, будем кушать полезное и натуральное, все импортное это вредное и западное, которое развращает русского человека».
Раділи закриттю заводів та фабрик – «это плохие заводы, они загрязняют окружающую среду, будем дышать чистым воздухом, а рабочие пойдут на военные заводы, у нас их еще больше или на войну, там много людей нужно».
Росіяни реально раділи, що зникають жіночі прокладки й памперси, ліки та їжа, що мають імпортну складову. Дуже невеличкий відсоток людей, що ще можуть мислити, намагалися достукатись до того місця росіян, де зазвичай у людей є мозок, але з тудова неслось «величие, скрепы, встаем с колен, весь мир должен, обязан, уничтожим, надоим и передоим».
Але санкції дуже дієвий, хоча й повільний механізм знищення країни. Спочатку їх відчувають багаті люди, олігархи, мільйонери та мільярдери, бо в них відбирають майно та гроші, що скрєпно тримають руські люди в банках та фінустановах Європи та Заходу, а також мають нерухомість не у «верхній губе», а в Монако. Любіть родіну сидячі у Вороніжі!
Потім санкції відчувають ті, хто втрачає роботу. Це сотні тисяч скорочених робітників. Тут путін перестрахувався й усім, хто втратив роботу, почали платити допомогу, щоб не бастували. Бо роботу втратили вже й робітники військових заводів, що масово зупиняються, або горять, замітаючи сліди розкраденого.
Потім санкції стукають у мозки пересічних громадян дефіцитом товарів та послуг й їх здороженням. Звичайно є ще запаси на складах, але, думаю, що вони скоро почнуть палати по усій росії. Звичайно дефіцит не вдарить по великому прошарку ось тих, кого ми вже бачимо, я к окупанта, мешканцях російських просторів, що на знають, як виглядає робот-пилосос, унітаз, душова кабінка й крадуть носки-труси, бо для них це, як діамантове кольє.
Росіяни, що живуть у невеличких містах, селищах, у федеративних округах, де ще продають цукерки з радянських запасів, настільки дикуни, що вони побачивши, як живе Україна, не повірили ні своїм очам (би ми ж країна третього світу, а росія велика), й померли від заздрощів, коли впивалися алкоголем, якого ніколи у житті не бачили й обжиралися продуктами, яких ніколи у житті не їли.
Варварська орда, яка не розуміє, як використовувати туалетний папір, унітаз, миючи засоби, вперше побачила оливкову олію, це дуже великий прошарок росіян. Тому санкції вони відчують тільки тоді, коли закінчяться продукти, що виготовлює сама росія.
З Донбасу, з окупованих його частин, вони вивезли українські продукти й завезли донбасянам те, що вони так чекали «продукты, изготовленные по советскому ГОСТу». Донбасяни добре причмокували, зображаючи радість буття, а потім поїхали через КП ВВ до мирних частин України за українськими ліками та продуктами. А ще, з окупованих районів Луганської та Донецької області вивезли заводи, лінії для виготовлення макаронів та майонезу, олії й цукерок. Бо на росії таких ліній й технологій немає.
Зараз все, що відбувалося на Донбасі й не бачила на той час більшість українців, вони можуть побачити на власні очі, бо окупація поширюється, бо сподобалось орді грабувати. Війна йде за ресурс, за український ресурс, нажаль не усі це ще розуміють. Тому буду багато про це писати. Якщо б путін не влаштував війни, росія б вже з’їла путіна. Бо те зубожіння, до якого він довів велику (за ресурсами та територією) країну, це вже реально геноцид свого народу. Але для зупинення цим думок на росії працює пропаганда. Тому для росіян ворог не у кремлі, а в Україні.
А ще росіяни лениві та заздрісні створіння, з мозками забитими імперством та вєлічієм. Тому «кто вам разрешил так жить» по відношенню до інших країн — це сакральне гімно, яке ще багато років буде труїти мозок росіян. Бо усі мають жити, як вони: не митися, не мати гарного життя, не бути багатими, не…
Що ж, за все треба платити.
Ми ще побачимо інший світ росії, коли санкції дійдуть до 45% своєї дії, а потім жахнемося справжньому обличчю росіян (це зараз вони відкрилися ще на половину), коли санкції почнуть діяти на 80% своєї сили. А далі, боже, дай сил дожити й порадіти, ми побачимо, як гепнеться ця «скульптура з гівна», бо в ній більше не буде імпортного пластіфікатора.
Чим глибше у росіян заходять санкції, тим цікавіше спостерігати за цією ордою. На росії стали думати над імпортозаміщенням й вирішили, що обгонять й перегонять заявили, що будуть випускати аналоговнет-ний кам’яний папір.
Щось, це сакральне. Росіяни усе роблять через сраку, навіть думають нею, тому-най буде!
Технологія така є, але це імпортна технологія. Її треба або вкрасти, як інші, або вкрасти гроші у росії й заявити, що аналоговнет-ний папір існує й видати росіянам шкребок з уральських самоцвітів для багатих й з пастушки для бідних.
Дивлячись на те, як на росії накльопали аналоговнет-ної військової техніки, що вже згоріла у полях України, то я в захваті від ідеї з ізвєстковою бумагою. Російські ЗМІ написали про те, що як сировина для виготовлення кам’яного паперу використовуватиметься вапняк і нетоксичний полімер. «Такий папір не доведеться відбілювати, він більш стійкий до пошкоджень, у тому числі до вологи», — зазначив автор проекту.
Десь треба пошукати, колись на росії запатентували танк, що стріляє екскрементами танкістів, які серуть у танку по ходу його просування й стріляє гімно-кулями. Схожа технологія.
Але не розумію таких витрат. 60% росіян, що живуть в деревнях й районах росії, не знають, як виглядає унітаз та досі користуються папером, нарізаним з газет та рекламних буклетів, справляють нужду під дерево й використовують мох та лопухи.
Нагадаю обожнювачам «пажить па руски», що Радянському Союзі туалетного паперу не було аж до 1969 року, коли технології привезли (як виготовлення ковбаси, маргарину, морозиву) з США, громадяни користувалися сторінками газет і журналів. Про те, що типографська фарба, яка містила шкідливі для організму свинець та інші хімічні сполуки, я промовчу. Згадаю лише те, що коли туалетний папір з’явився, люди не могли зрозуміти, як їм користуватися, на навіщо на нього витрачати кошти, бо є газета. Щоб люди зрозуміли навіщо оті дива було ухвалено рішення ЦК КПРФ роздавати рулони працівникам самого комбінату, а також співробітникам інших великих підприємств та у кінотеатрах перед показом фільму демонстрували рекламні ролики з туалетним папером, як ним користуватися. Наприклад, показували, що погано тиснути руки людині, яка вийшла з туалету та не користувалась папером (про мити руки, реклами не було).
Виготовляв за радянські часи туалетний папір Сясьский целюлозно-паперовий комбінат, розташований у Ленінградській області, який працював на закупленому у Англії обладнанні, з часом, його почали виготовляти масово, але обладнання весь час було імпортним. Тому на цей час заводи зупиняють своє виробництво, бо немає ні складових, ні запчастин для ремонту імпортних ліній. А свого росія так й не вигадала.
Що ж, може повезе з кам’яним туалетним папером, хто зна. Загадочная руськая душа й дуже дивним придихом. Хтось казав, що росію санкціями відкине у 90-ті. Помилялись! Вони вже виходять на рубежі дотуалетнопапірної епохи, а це 1960-ті роки.
А ось українським перемовникам та делегаціям, я б за це дикунство росіян нагадала, ось саме у частині того, що не треба з обійматися та тиснути руки людям, у країні яких немає туалетного паперу та культури мити руки після відвідувань туалету.
