І не про справедливість, якої прагне суспільство.
Бо справедливість відносна.
Я от вважаю, що було б справедливим закрити Зеленського за справу вагнерівців. Надовго.
Але моя знайома (у мене мало таких, але у країні вистачає) любить Зеленського ще з того часу, як він був зіркою у Кварталі.
І для неї справедливість – це посадити Порошенка.
Бо Володимир Олександрович ще у 2019-му заявив, що весна прийде – саджати будемо. І їй по-цимбалам процедури. Важливо щоб сидів.
Для того і придумали право.
Що є правила, за якими домовились грати.
Як у футболі. І суддя свистить за гру рукою.
Інколи не свистить, ніби не помічає. Тоді йому кричать: «суддю на мило».
В політиці нечесних провалюють на виборах. Не у нас, звичайно.
Але потім придумали інституції і процедури. Наприклад у футболі – крім судді, якого можна купити – є ще й відеофіксація. Найкращий спосіб забезпечити чесну гру.
У правових державах генпрокурор не залежить від волі президента. А суддя – це відео фіксатор.
А у нас залежить. І генпрокурор, і весь Печерський «суд».
Тому Порошенка кошмарять по-бєспрєдєлу.
Минулий рік промайнув під знаком поправішання Зеленського. Він вів себе правішим Бандери з Шухевичам.
Але розумним це кіно не зайшло.
Бо не його амплуа. Він як патріот виглядає нещирим. І не треба бути театралом, щоб це зрозуміти.
А після «вагнергейту» - усі взагалі плюються від словосполучення «Зеленський – патріот».
Це поміряли у фокус-групах.
Тому у 2022 році буде розіграна карта – «Зеленський – борець з олігархами». Три олігархи обрані: Медведчук, Порошенко, Ахметов. І виставити подєльнічками Порошенка і Медведчука.
Порошенка треба доганяти і як основного конкурента. Ну і тут особисте у президента. Тут внутрішнє відчуття: як не вчи уроки, а виглядаєш дурнішим. Тому тут буде з остервінням.
Але основне – це вибори.
Так-що арешт майна - це не про право. І навіть не про справедливість. А про вибори.
А тут ще і виборчий кодекс може накритися.
