Вже зовсім скоро сина вирушає на фронт. Залишилися лічені дні. Але цього разу я заклякла. Не можу писати, не можу читати, не можу слухати музику, не можу дивитись кіно. Бо я бачу патову ситуацію. Ніхто не може перемогти в цій клятій війні, на жаль. Почувши від НАТО "ми приймемо Україну до нас як тільки закінчиться війна", хутін зрадів, бо він цю війну може продовжувати бескінечно, ресурс має, навіть Арменія йому в обхід санкцій чіпи для зброї поставляє, Китай підтримує однопартійця завзято, навіть Україна вже втягнута в обговорення "висококультурного Шендеровича (це мені нагадує як я бігла за вами три квартали, шоб сказати як мені до вас байдуже!), Фейгін вже в Бахмуті (????), а Альошенька наголошує який Київ "русскоязычный". Навіть коли ЗСУ вийдуть на наші кордони, з неймовірними людськими втратами, це аж ніяк не завадить чунгачангам влучати по нам ракетами з будь якого моря!
Наша влада теж вчасно зрозуміла, шо зараз "не на часі" її міняти, і ніхто ніяких Майданів збирати не буде, бо це ідіотизм під час війни, вже на розслабоні, вже повністю контролює усі державні інституції і як на мене - просто тягне час.
Європа налякана застосуванням ЯЗ, в очикуванні, бо якщо шо, в війну США втрутиться, нащо їм вистрибувати? Логічно.
Моя рідна України стікає кров'ю. Зброя - це дуже гарно, але в нас скінчаються ті, хто цією зброєю може боронити Неньку.
Повторюю - ситуація патова. Нам потрібне політичне вирішування закінчення цієї війни і вступ до НАТО - навіть частиною не окупованої ворогом України. Інакше я не бачу кінця та краю ...
І як усі оголилися (не знаю як буде "обнажились"), і для мене це добре! Я хоч бачу хто ким прикидався до війни і на якому вони зараз боці.
Маю надію вже тільки на Божий Промисел, і Він спрямує Свою Благодать на мою Україну незламну та багатостраждальну.
Амінь.
