"Битва під Конотопом: вигравши ту битву, українці програли війну" - Павло Бондаренко

"Битва під Конотопом: вигравши ту битву, українці програли війну" - Павло Бондаренко

29 червня 1659 року у битві під Конотопом українсько-татарське військо під проводом гетьмана Івана Виговського наголову розтрощили московсько-українське військо під командуванням князя Ромодановського. Загинуло до 30 тисяч московитів та близько 2 тисяч козаків, що їх доєднав до війська Ромодановського промосковський ренегат Іван Безпалий.

Російський історик С. М. Соловйов так описує те, що відбувалося у москві після отримання звістки про погром:

"Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву..."

Боялися, що Виговський прийде й москву спалить. Почалася масова паніка та втеча. Проте...

Проте москву врятував кошовий отаман Війська Запорізького Іван Сірко. Він несподівано ударив по Криму й союзники Виговського, кримські татари змушені були повернутися додому, пограбувавши на шляху землі Путивля, Курська і Бєлгорода. Громадянське протистояння в Україні спалахнула із новою силою.

Зрештою, вигравши ту битву, українці програли війну. Через 8 років у результаті Андрусівського перемир`я Україну було поділено між Польщею та Московією.

Іван Сірко ще кілька разів обирався кошовим отаманом, часто змінював свою політичну орієнтацію, після Андрусівського миру брав участь у антимосковському повстанні, устиг побувати на засланні у Тобольську.

Іван Сірко був видатним воїном, але, на жаль, як політик проявив себе з величезним знаком мінус. Мало хто завдав Україні стільки шкоди, як він. Знаменитий український історик Іван Крип'якевич так відгукувався про постать Сірка:

"...політичний світогляд Сірка був неглибокий: поза боротьбою з бусурменами, якій присвячував усі сили, він не бачив інших проблем і мимоволі шкодив ширшим планам українських державників".

Гадаєте усе це я розповів про минуле? Та нічого подібного! Історія розвивається по спіралі, але іноді ходить і по колу.

Як казав той таки Соловйов: історія нічому не вчить, вона лиш карає за незнання уроків.