Нарід почув про можливе перемир'я чи то заморозку, чи то пак повне припинення "конфлікту" - і помітно пожвавішав. Що їм до мого вбитого росією сина?! Що їм до сотень тисяч чиїхось вбитих синів?! Що їм до ветеранів-калік без рук і ніг?!.. Що їм до воїнів-захисників, на очах яких на шматочки розривалися їхні побратими і вони вже ніколи не спатимуть спокійно, бо ці жахіття супроводжуватимуть їх до скону?!.. Що їм до тієї спустошеної землі, яка далеко в окупації, але на якій - кров, багато крові наших синів, за яку вони загинули?!.. Плебс із надією дивиться в завтрашній день і тішиться, що їх може пронести - мобілізація, втрата, каліцтво, всі жахи війни.
Нині я почула одного такого представника плебсу: "Може, нарешті сі скінчит то-то ( війну він називає то-то!!!), бо й так ми не переможемо таку сильну державу, а виб'ют всіх". Хотілося вдарити і втікати подалі одночасно. Хотілося кричати. То, значить, загибель моєї єдиної дитини даремна?! То, значить, все даремно і цей "конфлікт" - лиш сотні тисяч могил по всій Україні, над якими лопочуть прапори?! То, значить, це була лиш наша війна - тих, хто воював, тих, хто втратив, тих, хто скалічів?! А інші?! Вони й так не сильно напрягались всі ці роки, жили собі тихо-мирно, навіть будувались, навіть процвітали у бізнесі, кар'єрі. А тепер взагалі розправлять свої хвости, що були піджали, бо жим-жим війна, і будуть мовчки (або й не мовчки!) насміхатися з нас, що вони нас туди не посилали, що ми лузери, а не вони! Вони, що досі оминали могили наших рідних, наче ті могили чумні, тепер тим більше будуть обходити їх десятою дорогою - бо ж які то герої: герої перемагають, а перемоги не було!
Я божеволію від однієї думки, що синова мрія, задля якої він відклав усе своє життя на потім "Перемога: Крим і Донбас", так і залишиться мрією номер 1 у списку його мрій лише на сторінках записника... Що моя дитина не створила власний телеканал документалістики й глибокої аналітики. Що не створила сім'ї з коханою людиною і в них не народилися діти, наші внуки. Що він не підкорив усі двохтисячники Карпат. Що не здійснив океанічну подорож по світі і взагалі жодного разу не перетнув кордон, бо треба було боротись за свою землю. Що не стрибнув з парашутом, не посадив свій сад із 89-ти саджанців, не відвідав симфонічний оркестр/рок, не побудував хатини в горах... Він навіть не встиг відвідати могили своїх побратимів з "Карпатської Січі" - Мисли й Телефончика, і тепер це робить його тато. Не видав книги власних думок, і це зробили ми, батьки. І все це тільки тому, що віддав всього себе національній ідеї свободи і боротьбі за неї. Правдивої свободи! А тепер цією лжесвободою будуть насолоджуватися в основному ті, хто й пальця не приклав до неї. Але це буде не та свобода, ой не та! За 3-5-7-10-надцять років все почнеться наново. Тож можете вже відтепер бути впевнені, що "конфлікт" почнеться, і він буде ще кривавішим, і з кожним разом наші землі, наші люди будуть зменшуватися-зменшуватися, поки нас не стане зовсім, поки цей монстр із півночі не поглине нас цілком. Тож, плебсе, можеш уже відтепер звикатися з думкою, що за кілька років твої діти, онуки стануть на місце наших дітей. І ти так само ридатимеш над їхніми могилами, якщо вони, звісно, ще будуть. Бо не знищене до кінця зло рано чи пізно знову підіймає голову, щоб робити свою чорну справу, бо це його сутність. Доки ми остаточно не відрубаємо йому голову, воно буде переслідувати наших нащадків у віках. Зараз воно виснажене, ослаблене і потребує відновлення, готове залягти на дно і вичекати, щоб набратися сил, аби ще з більшою потугою вбивати і нищити. Чи хочете ви цього, хто зараз затамував подих в очікуванні "миру" з абсолютним злом? Ви скажете: не нам вирішувати, не від нас залежить. Аякже, звісно, не від вас! Як завжди: ваша хата скраю! Це і ваша байдужість вбивала й вбиває найкращих, це ви поховали під спідницею і по закордонах своїх, замість того, щоб змінили тих, хто з останніх сил б'ється з ворогом. Це ви - перші - будете готові знову простягнути руку миру сусіду-вбивці, бо "то всьо політики". Плебс... Як же я вас зневажаю! Моя б воля: відібрати б у вас можливість голосу, будь-якого права впливати на долю країни, працювати в державних кабінетах, розвивати бізнес, кар'єру. Цвіт нації - там!!! А ви - так собі, безрідний ґрунт, який ніколи не дасть цвіту...
