Це дуже типово для архаїчного, радянсько-зашореного світогляду – висмикувати з контексту тільки ті факти, які укладаються в радянську міфологію і геть не помічати всього, що в неї не вкладається – і нормальні люди неодноразово ловили на цьому любителів СРСР. Розповідаючи їм незручні історичні факти про ту чи іншу подію – як вони тут же тікають в кущі, ховаються там, і через деякий час знову починають викрикувати звідти свої міфи.
У сьогоднішньому пості оприлюднюються ті факти про Брестську фортецю, про які замовчувала радянська і продовжує замовчувати (або делікатно обходити) сучасна російська історіографія. Однак про ці факти знати потрібно – ми живемо в XXI столітті, в якому не повинно бути місця якомусь “ідеологічно вірному” баченню історії – ми просто повинні знати правду.
Форпост царських карателів
Для початку давайте розберемося – а чому взагалі з’явилася Брестська фортеця? Радянська історіографія розповідала казки про якийсь там “форпост на західних рубежах Імперії”, але правда полягає в тому, що в 1830-х роках в районі Бреста ніяких західних рубежів не було – до складу Російської Імперії вже багато років входило Царство Польське, і західний кордон Російської Імперії простягалася на багато сотень кілометрів на захід від Бреста.
Чому ж фортецю побудували саме там і саме тоді? У 1830-1831 роках на території Польщі і Білорусі спалахнуло визвольне білорусько-польське повстання, спрямоване проти царизму. Гаслом повстання було “За нашу і вашу свободу” – пізніше ці слова піднімали на своїх прапорах повстанці Калиновського. Повстання було жорстоким чином придушено царизмом – повстанці втратили 40 тисяч чоловік убитими, що становило майже третину всіх повсталих. Після поразки повстання почалися царські репресії на землях Польщі та Білорусі – приблизно схожі на ті, що робили радянські війська після придушення Тамбовського повстання.
Саме тоді і з’явилася Брестська фортеця – в ті роки це був, фактично, форпост і гарнізон царських каральних військ, який стежив за “порядком на знову приєднаних землях”. А в колишній будівлі Брігітского монастиря, який був на території фортеці – була організована в’язниця для “ворогів царизму” – в якій пізніше містилися повстанці Калиновського і учасники підпільних організацій кінця XIX століття. Можете самі уявити, який образ і яка репутація була у фортеці в ті роки серед місцевого населення.
Забуті польські й білоруські захисники
Творці радянських міфів про війну розповідають казки про “останній мирні дні в Бресті 21 червня 1941 року” – але насправді 22 червня почалася вже друга оборона Брестської фортеці – перша оборна фортеці від нацистів розпочалася 2 вересня 1939 року – коли фортеця вперше піддалася німецьким бомбардуванням. На фортецю наступав 19-й моторизований корпус Гудеріана – 77 танків спробували взяти фортецю відразу, але були героїчно відбиті польською піхотою при підтримці 12 танків “Рено FT” (всі вони були підбиті німцями).
Всього до 17 вересня 1939 року захисники фортеці з польської армії відбили 7 великих німецьких атак – втративши до 40% особового складу. Гарнізон Плісовського, коменданта фортеці – почав відходити з фортеці 17 вересня. Пізніше Плісовського взяли в полон радянські частини НКВД і розстріляли в квітні 1940 року – так як в той час СРСР і нацистська Німеччина ще були союзниками.
Після 17 вересня в фортеці залишилися тільки добровольці – які стійко боролися і не здавали фортеця німцям. Після того, як 17 вересня в місто увійшли радянські частини і провели з німцями спільний парад – фортецю почали штурмувати вже війська СРСР. В ніч з 26 на 27 вересня останні захисники фортеці стали її залишати – пізніше майже всі вони закінчили свої дні в радянському ГУЛАГу або були розстріляні в Катинському лісі.
Що цікаво – в 1939 році фортеця обороняли в основному білоруси – тому що збройні сили Армії Польської формувалися за територіальним принципом – але в СРСР ця перша героїчна оборона Бресткої фортеці від нацистів була повністю забута, так як не вкладалася в міфи про “Велику Вітчизняну війну”.
До речі, хороше запитання всім фанатам совка – чи вважається ветераном “Великої Вітчизняної війни” білорус, який в 1939 році героїчно обороняв Брестську фортецю спершу від танкових орд Гудеріана, а потім і від радянських військ?
Спільний нацистсько-радянський парад
22 вересня 1939 року, коли залишки перших героїчних захисників Брестської фортеці ще оборонялися від німецьких і радянських військ – в Бресті був проведений спільний парад РККА і Вермахту в честь створення кордону між новими світовими імперіями – нацистською Німеччиною і СРСР, які почали ділити між собою Європу.
Спільний парад РККА і Вермахту в честь створення спільного кордону, Брест 22 вересня 1939Ця історія зараз сором’язливо замовчується любителями СРСР – які дуже не хочуть визнавати той факт, що СРСР вступив у Другу Світову війну зовсім не велично і не по-батьківськи 22 червня 1941 року, а набагато раніше. Або, визнавши цей факт, любителі СРСР починають виступати в коментарях, що це був зовсім не парад і викрикують цитати комбрига Кривошеїна: “В 16 часов части вашего корпуса в походной колонне, со штандартами впереди, покидают город, мои части, также в походной колонне, вступают в город, останавливаются на улицах, где проходят немецкие полки, и своими знаменами салютуют проходящим частям. Оркестры исполняют военные марши”. А що це таке, якщо не парад?
Ще один вкрай незручний факт для всіх любителів СРСР – це те, що одними із захисників фортеці були частини НКВД, а саме 132-й конвойний батальйон. Цей факт раніше замовчувався, а зараз сталіністи і читачі книг про “попаданцев” винайшли нову тактику – постять фотки НКВД-шників і покрикує про те, які вони хороші, раз обороняли Брестську фортецю.
НКВД – Головний захисник комуністичних цінностей СРСРУ цьому питанні цікавіше інше – а що взагалі робили війська НКВД в Брестській фортеці в 1941 році? Основне завдання конвойного батальйону – охорона в’язнів – які сиділи в камерах все тих же Бригіток (колишнього монастиря на територі фортеці), що і в царські часи. Увиразнювали в Бригітках, в основному, смертників – тих в’язнів з числа “польських і білоруських націоналістів”, яких радянська влада наказала знищити. Історія про тюрму НКВД всередині фортеці не вкладалася в офіційну радянську історіографію – і монастир Бригіток на території фортеці підірвали в 1955 році. Немов його й не було ніколи.
До речі, частково саме тому в Росії до цих пір (аж до 2050 року) засекречені всі архіви Другої Світової війни – з них можна ще безліч дивовижних історій, які не стикуються з пропагандистськими вигадками. Але тоді владі буде все складніше розповідати казки про “Велику Вітчизняну війну” – перемога в якій, як відомо, стала найбільшим особистим досягненням Владіміра Владіміровіча Путіна.
Максим Мирович
