Якщо говорити про компромісний варіант діалогу бізнесу та держави, то, на мій погляд, краще говорити не абстрактними речами, а конкретними цифрами.
1. Треба мати чітке уявлення, що саме і в якій кількості засобів треба ЗСУ для виконання завдань. Взагалі, по хорошому, верховний мав би зібрати бізнес за столом і сказати, що нам потрібні такі позиції, в такій кількості і на такий термін. Хто що може зробити??
2. Далі повинна відбуватись предметна розмова. Бізнес має сказати, що і в якій кількості він може виробити і що йому для цього треба. По цифрам. Інвестиціі в проект мають бути такими. Окупність проекту така. І якщо маржа прибутку має певний ліміт, то окупність проекту зростає і мені це нецікаво.
3. В свою чергу представник держави каже: ми не можемо скасувати обмеження по прибутку, але ми можемо запропонувати допомогти вам з інвестиціями, щоб зменшити ваші витрати і саму окупність проекту. Доречі, таку пропозицію може зробити і бізнес.
4. Абсолютно такий самий підхід може стосуватись і розробок. Якщо держава не хоче скасовувати обмеження по прибутку, то давайте створимо спільні програми по дослідженням та розробкам. Також дайте нам чітке технічне завдання.
Взагалі, на підставі обговорення цих та інших виробничих моментів, можна вже будувати якусь співпрацю.
І допоки не почнеться така предметна розмова, то жодних суттєвих зрушень в цьому напрямі не буде.
