Недавній кліматичний саміт, на який президент Сполучених Штатів Джозеф Байден запросив керівників провідних країн світу, продемонстрував, що нова американська адміністрація збирається приділяти особливу увагу тим змінам, які відбуваються на планеті через діяльність людини.
Але не варто забувати, що аварія на Чорнобильській АЕС залишається й досі найважливішим і найпотужнішим попередженням про те, що може з нами статися у результаті науково-технічної революції. Мабуть, інший такої потужний символ - це Хіросіма. Але Хіросіма - результат військових дій. Як відомо, якщо люди будуть розсудливі, вони здатні утриматися від війни, у всякому разі - ядерної.
Але людина не може втриматися від миру. Ось чому саме Чорнобиль нагадав людству, що може статися в разі помилок у ядерній енергетиці, як прогрес може обернутися регресом. Саме тому, до речі, американський серіал про трагедію завоював таку величезну аудиторію по всьому світу. Саме тому саме катастрофа в Чорнобилі дала потужний імпульс вже не громадському, але політичному екологічному руху по всьому світу. І ось за 35 років після катастрофи у провідній країні Європейського Союзу - Німеччині - партія "Зелених" близька до перемоги на федеральних парламентських виборах і появи першого “екологічного” канцлера у історії країни. А в Україні?
А в Україні - країні, яка після Чорнобиля повинна була б стати центром екологічного руху, у якій якраз при владі і мала б бути сильна екологічна партія, про катастрофу згадують тільки у дні ювілею. Українці примудрилися пропустити головну подія своєї національної історії у безглуздих спробах зберегти «совок» після краху Радянського Союзу в уже незалежній державі. Чорнобиль знову став “нашою” темою після появи популярного серіалу. Але серіал - подія на один сезон. З'являться інші теми та інші проблеми. Однак сам Чорнобиль нікуди не зникне.
Він залишиться і як аварійна атомна електростанція неподалік від української столиці, і як “саркофаг”, за яким ще десятиліттями, якщо не століттями стежитимуть вчені, і як нагадування про те, як країна, яка повинна була б стати центром світового екологічного руху, чергового разу не помітила свій історичний шанс і сьогодні спостерігає за чужими спробами змінити світ з лави запасних.
