- Я ще не вирішив. - резюмує брифінг Обама. Повертається й іде, навіть спиною своєю випромюннючи крайню розгубленість і приниження.
Цьому передувала грізна заява за рік перед перед тим, що червоною лінією для американців буде застосування режимом Асада хімічної зброї й, навіть, витоки в медіа пентагонівської інформації про військові об‘єкти сирійської армії, котрі будуть атаковані Томагавками з американських кораблів, що знаходяться в регіоні.
Треба сказати, що й ця погроза Обами була вкрай лицемірною. Адже асадівська армія, на відміну від повстанців, мала на озброєнні весь сучасний (російський, переважно) арсенал, включаючи авіацію та ракети, і застосовувала його абсолютно без обмежень. Тому кількість жертв серед мирного населення вже обчислювалася сотнями тисяч, і в світі посилилювалися голоси за американське військове втручання в громадянську війну (як це робили московити на боці Асада).
Та на таке нобелівський лауреат Обама наважитися не міг. Тому й виникла лицемірна історія з червоними лініями, що в Асада не було ніякої необхідності застосовувати хімічну зброю - йому й конвенційної Путін та іранці постачали достатньо.
Але те, що влаштовувало Асада, не влаштовувало Путіна. І він дав команду сирійському васалові вгатити по Гуті, бунтівному передмістю Дамаска, бомбами з зарином - з масовими жертвами серед цивільних, у тому числі - до п‘яти сотень дітей. Саме тоді й вийшов на люди Обама зі своїм легендарним «я ще не вирішив». Аж тут із кущів з‘явився випадковий рояль - головний світовий миротворець Владімір Владіміровіч Путін - котрий і запропонував малахольнуму американцеві допомогу в знищенні сирійської хімічної зброї. До речі, світова Організація із заборони цієї зброї негайно після цього отримала нобелівку (добре, хоч не самий плішивий фюрер).
Я це для чого все вам нагадую? У нас на очах історія повторюється. Ще не висохло чорнило на спільній заяві Байдена й Меркель, які страшні кари очікують на Газпром у разі використання ПП-2 для силового шантажу європейців, як Путін абсолютно свідомо обмежив постачання їм газу, чим викликав стрибок цін у декілька разів і поставив на грань виживання (й за неї) цілі галузі європейської економіки (що буде з українською, я навіть думати боюся).
І що? А нічого. Єдиний шанс, що отримає гідну відповідь, зокрема, санкції, покладаємо лише на Конгрес США. Світових же лідерів Путін продовжує публічно вмочати головою в унітаз. А тамтешня публіка замість рейганів, тетчерів чи майкейнів обирає трампів, байденів та обам.
Хоча українці після 2019 - останні в світі, хто може їм за це дорікнути.
П.С. А я поволі починаю розуміти тло, на якому наймогутніші і найрозвиненіші світові імперії минулого падали під ударами варварів
