"Давайте прояснимо" - Юрій Гудименко

"Давайте прояснимо" - Юрій Гудименко

Цю операцію Путін і його оточення розробляли роками. Це є факт.

Згідно цього плану мали бути виконані такі задачі:

1. Знищення максимальної кількості військової техніки, баз та аеродромів ракетними ударами;

2. Контроль повітряного простору;

3. Повне оточення і блокада Київської агломерації;

4. Оточення або миттєве захоплення Харкова;

5. Пробиття ударом з Криму дороги між Придністров‘ям та Кримом та відповідно Кримом та Донбасом між Мелітополем, Бердянськом та Маріуполем, відповідно з Криму мало вийти дві колони, одна на захід, одна на схід, і одночасно назустріч ним мали рухатись сили з Маріуполя, обійшовши місто суходолом.

Метою цих завдань було знищення боєздатних армійських підрозділів, паніка серед населення, дезорганізація і як наслідок – примушення до перемовин і капітуляції.

Для виконання цих завдань армія, авіація та флот РФ мали нанести одночасні удари з усіх можливих напрямків, розтягнувши наші сили між неймовірно довгим кордонам з РФ, Білоруссю та окупованим молдовським Придністров‘ям.

Згідно їхніх планів, всі задачі мало бути виконано на другу добу від початку операції.

А тепер подивимось, що вони змогли.

1. По знищенню баз – ми знали про напад, і 99% авіації врятували, тупо перелетівши звідти за кордон. Російські ракети відпрацювали по порожнім аеродромам. Те ж саме стосується баз та складів. Звичайно, не все і не всіх встигли вивезти, часу було обмаль, тож є втрати, але переважно Росія працювала ракетами по пустоті.

2. Повного контролю над повітрям вони не здобули. Наше ПВО постраждало від ракетних ударів, але виконує завдання, літаки наші літають, вертушки наші працюють, тож і тут у Росії мінус.

3. По оточенню Києва – ну-ну. Підійшли з півночі і стали там, під роботу «Піонів» і арти. Ніякого оточення немає і близько, я вночі спокійно з Бориспільського напрямку заїхав.

4. Харків – те саме. Стоять під містом і неприцільно б‘ють по житлових кварталах чим можуть. Оточення немає.

5. З Криму вийшли дві колони, з боями і втратами пробилися на материк і пішли на Придністров‘я та Маріуполь. На придністровському напрямку вони зав‘язли під Херсоном, хоча саме тут вони добилися найбільших успіхів, взявши під контроль значну частину шляхів на півдні області між Дніпром та Кримом. Десант на Миколаїві провалився. У іншому напрямку те ж саме: під Маріуполем не прорвалися, зав‘язли у Запорізькій області. Ідуть бої у Мелітополі.

Бліцкриг провалено повністю. Плани не виконано, війська на марші зупинилися і переходять до оборони. Це ще не позиційна війна, тому що росіяни ще не визнали свою поразку і не перейшли до фортифікаційних робіт, але вже і не така маневрова, як була у перші години.

Паніки немає.

Армія контролює фронт.

Ми зробили набагато більше того, що могли зробити. Ці дні будуть днями нашої слави, поки живе хоч один українець.

Ми повернемо те, що втратили.

Ми вб‘ємо всіх тих, хто прийшов на нашу землю.

І ми закінчимо цю війну на своїх умовах.

Russia delenda est.

І окреме «Дякую» керівництву Збройних Сил і керівництву країни, які чесно говорять про ситуацію і наші втрати.

Правда, навіть гірка, набагато важливіша і корисніша зараз, аніж ганебне російське «Потерь личного состава и техники нет».