Bloomberg у низці публікацій підмітив тенденції, які мають спонукати українську владу докорінну змінити підхід до оборони в усіх аспектах - від керування всередині до спілкування з партнерами.
Перше - констатується, що росія посилила тиск на Захід за допомогою диверсій, спецоперацій та інших заходів гібридного впливу.
Тут небезпека- щоб це не посилило бажання партнерів притримати ресурси для власної оборони та безпеки.
Адже, по-друге - «лінійні» можливості підтримки (це якщо нічого не змінювати, а просто раз у раз виділяти кошти) Заходом України починають вичерпуватись.
Тут потреба - запропонувати такі зміни у механізмах, щоб вони забезпечили вчасне і достатнє фінансування.
Третє - голоси популістів-ізоляціоністів не стихають, а посилюються. Вже ближчим часом «нормальним» політикам треба буде шукати опертя на групи інтересів, які доводили б, що підтримка України не лише моральна, але й вигідна справа.
Усе це формує вимоги до нового підходу України - економічної аргументації, максимального залучення приватного сектору:
1. Зробити технологічне переозброєння, інноваційні розробки безумовним пріоритетом для захоплення і утримання ініціативи на полі бою.
Спростити адміністративні процеси для підтримки таких розробок бізнесом, перевірки якості і прозорого розподілу зразків у військах.
2. Максимально задіювати можливості українських підприємств (і не «своїх»- а усіх, хто здатен) до спільних проектів із виробництва озброєнь, боєприпасів і новітніх технологічних рішень.
Зробити таке виробництво взаємовигідним із партнерами.
3. Відмовитись від стяжально-репресивної моделі управління економікою. Відмовитись від тиску правоохоронців і контролерів на виробництво. Забезпечити верховенство права і загальний діловий клімат, який не відштовхував би «інвестиції воєнного часу» (такі є, і можуть бути щедрими, погляньте на Ізраїль).
А у нас натомість Гетманцев уже анонсує нову хвилю підвищення податків…
