Коли запрошення Володимира Путіна прийняв колишній федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер, який став “обличчям” енергетичних проектів “Газпрому”, його рішення виглядало скоріше винятком з правил гідної поведінки професійного політика. До того ж Шредер пішов на російську службу задовго до російського нападу на Україну і запровадження західних санкцій проти Росії.
Однак з того часу все серйозно змінилося. Почалася війна, були запроваджені санкції, а для багатьох представників західного істеблішменту стало хорошим тоном обслуговувати Кремль. До Фійона була, наприклад, колишня міністерка закордонних справ Австрії Карін Кнайсль, на весіллі якої танцював Путін. Прихильниця австрійських ультраправих увійшла до ради директорів “Роснєфті” - кампанії, яку очолює найближчий соратник Путіна Ігор Сечин.
Але Фійон, при всій його підмоченій репутації - серйозний “улов”. Колишній прем'єр-міністр Франції, кандидат на посаду президента країни, до корупційного скандалу - один з провідних політиків держави. Тепер Фійон стане членом ради директорів “Зарубежнєфть”. Сам він вважає це абсолютно нормальним. “На сьогоднішній день я покинув політичну сцену і розвиваю активність у міжнародному консалтингу. Я допомагав багатьом європейським підприємствам у Росії останніми місяцями і мені пропонували увійти до ради директорів кількох російських компаній”, - заявив Фійон у коментарі для Le Monde. Те, як характеризують французькі медіа його дивні стосунки з Кремлем, Фійон називає “карикатурним”. Його не турбує, що особисті відносини з президентом Росії, якими він так пишався, тепер поставлені на матеріальну основу.
І ця жадібність до російських грошей, заради якої можна легко поступитися політичними поглядами і моральними принципами, ставить під сумнів здатність цивілізованого світу протистояти російському впливу. Якщо вже для колишнього канцлера Німеччини і колишнього прем'єра Франції немає ніяких проблем із продажем репутації - так що говорити про інших?
