1. Ракетний удар по Сергіївці. Це ми думаємо, що вони рефлексують щодо жертв серед цивільного населення. Це ми думаємо, що вони рахують ракети, які мають скоро(як було б добре) закінчитися. Це ми думаємо, що вони помилилися, коли гатили ракетами по військовому об'єкту. Там може бути кілька варіантів: або вони системно йдуть ракетами по береговій лінії від Затоки до Приморського, шукаючи наше ППО, щоб отримати його відповідь на ракету; або - вони шукають будинки відпочинку та готелі, в яких могли б жити наші військові; або - і, мабуть, це головне, вони стріляють вдень по супермаркетах, коли там більше людей, а вночі по спальних районах, коли мирні мешканці - там. І у цьому вся тактика війни від Путіна.
2. Саме так, цією тактикою, росіяни домоглися того, що Захід перестав комплексувати, надаючи зброю Україні. Ті рішення, на які чекали місяць за місяцем, проходять автоматично. Сьогодні ми дізналися, що США для нас закупили 2 батареї Nasams (це 9 одиниць техніки в кожній батареї, ПРО, а не ППО, в першу чергу). Сьогодні, в той же транш допомоги, включено контрбатарейні радарні системи, для тих, кому потрібно зрозуміти, чим ця сучасна зброя важлива- в той момент, коли зі ствола російської гармати вилітає снаряд, вона вже відстежена, і комп'ютер надсилає команду на постріл у відповідь саме у той момент, коли російські артилеристи не встигли змінити позицію. 150.000 артилерійських снарядів - це 3-4 тижні активної роботи нашого парку 155-мм гаубиць.
І, нарешті, блоки для Хаймарс - це спалені десятки військових об'єктів в тилу ворога, про які ще місяць тому наші військові і подумати не могли.
3. Головною, з моєї точки зору, подією цих днів, стало панічне "Закінчення спецоперації на Зміїному" після активної роботи Гарпунів та нашої Богдани по "вишкам Бойка" та острову Зміїний. Були знищені радари та точки дозаправки гелікоптерів на вишках в морі, Панцирі та Буки(і багато іншого) на острові. Таким чином, Росія втратила будь-яку присутність біля берега в Одеській області. Поки що залишаються ППО та радари на Херсонщині, які можуть зазирати на наш бік в Миколаївській області і аж до Очакова, але їхнє існування тепер - питання часу. Постійне, системне покращення ситуації на Півдні, викликає, безумовно, у ворога істерику, яка провокує його на все нові обстріли. Але ми вже зрозуміли, що системні та безсистемні обстріли, на жаль, будуть доти, поки існує запас хоч і старих радянських, але діючих ракет, які можуть летіти з літаків, кораблів та наземних установок ворога.
4. Ворог, безумовно, не очікував, що українці так швидко опанують нову зброю, і тепер постало питання, коли вперше українська зброя знищить пускові установки "Іскандерів" під Білгородом, коли стане небезпечним для мешканців Білгородчини сусідство з військовими колонами, що повзуть звідти на нашу землю. Ми розуміємо, що брянські ліси забезпечують майже безперешкодний рух в два боки через кордон, і питання часу - втрати ворога на його території. Рівень безпілотників у руках українських військових теж змінився, і використання РЕБ-обладнання ворогом, яке раніше блокувало дії українських дронів в небі, тепер тільки створює для них деякі складнощі.
5. І останнє. Досі не опубліковано пакет законів про заборону книг та музики походженням з РФ та РБ, і, у штучному вакуумі з'являються рішення місцевого рівня абсолютно екстремістського типу - про заборону на Хмельниччині всього обсягу культурного продукта російською мовою. Тепер депутати Київради планують аналогічні заходи на території Києва, і тільки лічені дні залишилися до такого рішення.
Важливо зрозуміти зараз, що кожен день війни збільшує кількість радикально налаштованого на все російське населення, здебільшого серед російськомовних українців, які переходять масово на спілкування українською. Якщо два місяці тому рішення про знищення пам'ятників Пушкіну виглядали революційно, то тепер в мізках більшості українців це рішення легітимне, як і з Толстим, або Чайковським, якого відстоює керівництво Київської Консерваторії у своїй назві.
Харківська міськрада з другої спроби подолала нерозуміння щодо знищення радянського герба-місцевій пам'ятці історії.
Якщо держава не очолить, і дуже швидко, процес змін в топоніміці і реєстрі пам'яток, за неї вирішить вулиця. І це ще не закінчилася війна і сотні тисяч військових не повернулися з фронту і не сказали про свої політичні плани.
Тут вже ніколи не буде "русского духа". Тут через 20 років будуть знати російську, набагато гірше ніж її зараз знають поляки.
За три дні ми почули про "мирні" мільярди від США, Німеччини, ЕС. До них долучилася поки з 1 млрд найбагатша країна Європи, - Норвегія.
Слава Україні!
На фото - двері у світле майбутнє для України. Вони - відчиняються!
