Раніше українці, смопринижуючись, казали:
- Нє ту страну назвали Гондурасом. Або іще:
- Яка країна, такий і теракт.
Я в таких випадках любив людей заспокоювати:
- Не плутайте поняття Країна, Нація і Держава. І, Боже збав вас любов до Країни і Нації переносити на її уряд. В урядах часто засідають покидьки.
Зараз із самооцінкою в українців нормально.
Але тепер багато хто, захоплюючись мужністю народу – переносить це захоплення на уряд і владу.
Ви ще на деякі інституції спробуйте це поширити. Ага. Особливо позахоплюйтесь судовою системою.
Ось вам історія з Сумщини:
Почалося усе до війни – закінчилося вже зараз. Розтягнуто на 2 роки.
Невелике, на 30 працюючих, підприємство ТОВ «Техно-Біо-Енерго-Сервіс». У реальному секторі. Тягне вгору економіку країни.
1) Власники беруть на роботу виконавчим директором Косенка Ярослава. Вже за кілька місяців виявляється, що помилились. Цей пан валить справу аж до страйку працюючих працівників. Його просять на вихід. Він пише заяву. Без дати. Його звільняють. Він наче б-то без заморочок іде.
2) Його знайомий адвокат Коломієць Дмитро пропонує: давай тебе відновимо на посаді через суд. Я порішаю. Оформлюють заднім числом лівий лікарняний (якраз перший день лікарняного – дата звільнення). Апелюють до суду – хворого звільнили, ай-яй, як можна. Але суд першої інстанції вони програють: суд підтверджує Косенка – звільнено законно.
3) Адвокат Коломієць від імені Косенка – подає апеляцію. Апеляцію вони теж програють. Типу є заява за згодою сторін – дасвідос.
4) Далі вже новий адвокат Рішка Діна (але з адвокатської контори Коломійця) – подається у Верховний суд (ВС).
5) Але в цей час адвокат Коломієць вже одружився з суддею ВС Кривцовою Ганною. Вона стає вже Коломієць. І саме цій тітоньці і попадає справа. Вона ах-ах, дає самовідвід. Але її колеги і корпоративна єдність – роблять свою справу. І вгадайте з трьох раз: яке рішення приймає ВС?
Правильно – відправляє на повторну апеляцію. Тобто в інтересах невдахи-директора. Адвокатом якого був Коломієць. Який є чоловіком судді ВС Коломієць.
Всє в домікє.
6) Повторна апеляція відміняє рішення суду першої інстанції. Зачитуюч рішення апеляційного суду – судді відводять очі. Усі усе розуміють. Але що ж, залупатися ніхто не хоче. Підприємство зобов’язують виплатити позивачу + судові утримання десь близько 600 тисяч.
Фініта ля комедія. Працівники підприємства в шоці.
Об справедливість витерли ноги. Мені знайомий дивиться в очі і каже: Вікторе, у мене син зараз там, на Сході. За кого він воює?
За оцих, які нам сміються в очі?
По підприємству нанесли удар. І нікого не покоробило, що рішення приймають пов’язані особи.
А ми говоримо про корупції в Окружному адміністративному суді Києва? Чи про недолугий Конституційний суд? Ага. У Верховному суді – та ж істрія.
Роблю сміливе припущення: нас ніколи не візьмуть до ЄС з такими корумпованими судами. Нам ніколи не бачити інвестицій з такими суддями.
Судова система – найбільша біда-бідушка нашої держави.
Але, головне. Тисячі героїв вмирають за Націю і Державу. Тільки Держава у їх уяві – це далекий ідеалізований образ.
А насправді маємо спотворену реальність: хтось вмирає за Майбутнє.
А хтось рже від усвідомлення своєї можливості будучи в мантіях – топтати правосуддя.
Але, суко, ми колись із цим покінчимо.
Перемога на фронті – лише перший етап звільнення України. Ми таки будемо в Європі.
