Як на мене, наші громадяни досі не знають, що саме являє собою другий президент України Леонід Кучма. Спочатку я поясню, яким чином «червоний директор» перетворився на політичного важковаговика незалежної України. А ось яким.
Ще наприкінці 80-х, коли до керівництва РУХу увійшов Леонід Кравчук, Кучма зметикував, що у майбутній Україні жодних пертурбацій чекати не варто, а отже, взявся до організації власної політичної кар’єри. Рішення Кучми було цілком зрозумілим. Адже з проголошенням незалежності України усі незчислені фінансові потоки, що текли з України до Москви (як от податок з обігу і не лише він) поринуть до скарбниці нової влади і нею ж мають витрачатися.
Ідея «не ділитися з Кремлем», а, як кажуть кримінальники, «жерти в одне рило» дуже сподобалась Кучмі, - тим більше, що необхідними для цього кмітливістю а організаційними здібностями він володів як ніхто інший.
У гонитві за владою Кучма, як і його попередник Кравчук, перефарбувався у «поміркованого націоналіста», чим, як виявилось, і прибрав усі перешкоди на шляху до українського президентства.
Опинившись на цій посаді, Кучма передусім зорганізував аферу з нашими майновими сертифікатами, перетворивши свою улюблену командно-адміністративну систему управління державою на командно-олігархічну систему пограбування країни.
«Командиром» усієї системи, звісно ж, був сам Кучма, а «олігархами» ставали призначені ним родичі, близькі знайомі, а також бізнесмени з Московії, що погодились на оплату свого газу кораблями нашого ЧФ та судами ЧТП.
Відповідно до вимог своєї системи Кучма діяв і на зовнішньополітичній арені. Тобто, крутив, виляв та петляв з метою убезпечити Україну від втручання західного ринку та посягань великих хижаків з московського олігархічного болота.
У своїх намаганнях утриматись при владі Кучма застосував навіть такий жанр як трагікомедія. Я маю на увазі інцидент з островом Тузла, захвату якого, як дехто вважає, запобіг саме Кучма. Особисто мені здається, що Кучма з Путіним самі спланували і конфлікт, і його щасливу розв’язку. Кучма - задля створення образу «президента-миротворця» та заявки на перемогу на прийдешніх виборах; ну, а Путін – аби зберегти президентство Кучми, а заразом перевірити Україну перед запланованим вторгненням.
Остаточно перетворити Україну на свою вотчину Кучма не зміг. Йому завадили кращі представники нашого суспільства, які боролися проти Кучми, незважаючи на психологічний тиск, фізичні розправи та навіть вбивства. Тут треба додати, що «нещасний випадок» з В’ячеславом Чорновілом прокурор Голомша досі визначає як «вбивство», а у заказі на вбивство Г. Гонгадзе його виконавець генерал Пукач прямо звинуватив Кучму та його посібника Литвина.
Дворазове повернення Кучми в нашу політику (в якості головного «переговорника» у мінській групі) також було спричинене потребами тієї самої системи пограбування, - точніше, бізнесу зятя Кучми Віктора Пінчука, штучно створеного українського олігарха, що давно пов’язаний з Московією.
Саме через неприємності на московських підприємствах Пінчука Кучма обіцяв «відновити економічні зв’язки» з вбивцями з ОРДЛО, після чого його зять «удачно порєшал в Москвє всє свої вопроси», а українські вояки отримали загострення на фронті.
Я розумію, що Леонід Кучма є засновником та натхненником тієї бандитсько-олігархічної системи, що грабує наш народ впродовж більш ніж чверті сторіччя. Але я не можу зрозуміти, до яких пір цей негідник уникатиме професійного кримінального слідства по справах свого правління та справедливого, неупередженого суду.
Що скажете?
