"Хто в НБУ працював на зрадника Дубінського?" - Антон Швец

"Хто в НБУ працював на зрадника Дубінського?" - Антон Швец

Загалом багато людей, але сьогодні про людину, яку ви можете побачити на фото біля Дуба. Це Богдан Данилишин, колишній голова Ради НБУ. Рада НБУ це такий політкомісарьский орган нагляду за НБУ. Загалом від задумувався як експертний та стратегічний орган, але, через політичну пов’язаність призначенців, перетворився більшою мірою на синекуру для людей на кшталт Данилишина. Хоча треба визнати, що за весь час у складі Ради НБУ були люди рівень експертизи яких справді вражає. Люди, статті яких я читаю зі словником досі.

Раніше можна було побачити як Дуб зливав майбутні рішення НБУ до того, як ці рішення ставали публічними(багато років). Саме Данилишин був одних з тих, хто зливав Дубу інформацію. Зливав вже після відкриття справи за держзраду та санкцій США по Дубу. Як під час особистих зустрічей, так і під час спілкування в месенджерах.

Зараз Богдан Данилишин звільнений і у виданні, яке належить геймблерам, ниє, що Рада НБУ втратила контроль над НБУ. Але чомусь Данилишин не розповідає, що втрата контролю сталася саме за час каденції Данилишина і за його активної участі.

Просто Данилишин та деякі інші члени Ради НБУ домовилися з колишнім головою НБУ Кирилом Шевченко, що він буде закривати якісь їх потреби, а вони не будуть бігати в Кеша під ногами. Для Кеша це було не дорого, бо Богдан Данилишин вже давно перебивався копійками. Через те що міжнародні партнери(а особливо МВФ) давно бажали, якщо не прибрати Раду НБУ, то хоча б зробити цей орган менш деструктивним, то Кеш зіграв у він-він. Кеш за допомогою Ради НБУ зносив людей в середині НБУ(ну принаймні намагався), а міжнародникам у відповідь на претензії показував, як він послаблює Раду НБУ. А Богдан Данилишин з тим зробити нічого не міг, бо вже ж домовився, що не буде плутатися під ногами.

В результаті міжнародники не дали Кешу знищити НБУ остаточно, а от Раду НБУ ніхто не захистив від позбавлення повноважень.

При цьому Рада НБУ могла бути і може бути потужним експертним органом, але проблема в тому, що її головою завжди буде якийсь Данилишин зі своїми брєдовими популістичними ідеями. Орган з данилишиними не потрібен ні НБУ, ні країні.

Що такого, окрім дружби з Дубом, було проблемного в Данилишині?

Він був палким прихільником політичної керованості НБУ, прямого кредитування в стилі Держбанку СРСР потрібним людям, та загалом низьких штучних ставок. Типу давайте тут побудуємо Південну Корею часів Пак Чон Хі. Про те що Корея напівострів, що їх економічно диво будувалося не тільки і не стільки на прямому кредитуванні, про низьку базу від якої було зростання, диктаторські повноваження і закони, і про те що за півсторіччя світ змінився, Данилишин не згадував. Насправді прикладом треба брати не Корею 50 років тому, а сучасну Туреччину.

Все що бажав зробити в Україні Данилишин, зробив в Туреччині Ердоган. Ердоган змінив декілька голів Центробанку Туреччини, поки не поставив туди абсолютно лояльного тіпа, який робив все, що йому скаже Ердоган. В результаті макроекономічна стабільність Туреччини була просто знищена. Без війни турецька ліра знецінилася більше за гривню та рубль, інфляція стала вищою за 85%, резерви Центробанку вже не можна було витрачати, збереження громадян знецінювалися. Коли турки ломанулися купувати валюту довелося вводити валютні обмеження, і турки побіжали у крипту. Також намагалися щось обмежувати, але проблем це не вирішувало.

Процентні ставки штучно були зниженні і кредитування пішло огого, але це не призвело до суттєвого економічного зростання, хоча в Туреччині вже була на той момент достатньо потужна і диверсифікована експортна економіка яка була побудована на достатньо диверсифікованій економіці. Низькі ставки звісно бустанули економіку, але на фоні падіння ліри це було ні в кут, ні в двері. Але Ердоган наполягав і всім здавалося, що соь-ось буде диво.

Самого Ердогана це привело до ситуації коли під час економічних негараздів на фоні інфляції він лише дивом переміг на виборах(але для цього довелося посадити деяких політичних опонентів). Також тепер залежність Туреччини від зав’язків з рф суттєво збільшилася, а перед виборами Ердогану довелося пообіцяти виборцям бочку варення і дешевий газ. Дешевий газ він отримає за допомогою зовнішньополітичних маневрів, але віконце зачиняється, і тепер бути контрабандним хабом для постачання в рф стає все складніше.

Але може у Ердогана все ж таки вийшло і навіть через негаразди йому вдалося за допомогою такої макроекономічної політики досягти своїх цілей? Так проблеми були створені, факт, але який результат? Може Ердогану таки вдалося?

Не вдалося. І він сам це визнав фактично.

Ердогану, заради хоч якоїсь стабілізації, довелося декларувати незалежність Центробанку(інвестори все одно не дуже щоб повірили) і для підтвердження, що ідіотські експерименти припинилися, призначити в Центробанк адептів виваженої макрофінансової політики. Головою Центробанку стала перша в історії жінка і колишній працівник Goldman Sachs. Заступників голови Центробанку також звільнили, а замість них призначили технократів, один з яких був тривалий час радником ФРС. З умовно людей Ердогана в Центробанку тепер є лише Хатідже Карахан, колишня радниця Ердогана. Але вона прихильник жорсткої монетарної політики і ніколи не схвалювала ідей Ердогана. В Уряд довелося призначати також західників, тих самих, які побудували економічне диво в Туреччині в десятих. На призначення в Уряд профі погодилися лише за умов незалежності Центробанку, права сформувати власну команду та права підвищувати облікову ставку до об’єктивних значень.

Ставки були підняті спочатку до 15%, а потім і до 30%. Тобто в Україні, яка веде війну проти окупації під постійними обстрілами, облікова ставка знизилася з 20% до 16%. І навіть такий рівень ставок постійно критикують. В росії після початку повномасштабки ставка 20% і зараз під санкціями 13%. А в Туреччині зараз без війни і без санкцій – 30%. Але ліра продовжує падати, бо небаланси в макрофінансах вже накопичені за часів керованого Ердоганом Центробанку і довіри до Ердогана нема. Бо ідіота який керував Центробанком Ердоган призначив до Ради з банківського регулювання та нагляду(нічого не нагадує?). Тим більше, що навіть поточний рівень облікової ставки за чутками є результатом політичної домовленості технократів та Ердогана.

Куди і як там вирулить Туреччина наразі не відомо. Але результат ідіотських ідей Данилишина на прикладі Туреччині можна побачити дуже легко. Кожного турка можна спитати. Чи змінив свою думку Данилишин після катастрофічного згортання ердоганономіки самим Ердоганом? Ні. Як казав, що треба відзначити роль «центрального банку Туреччини у політиці економічного зростання», так і мовчить зараз, коли та роль стала проблемою. Ні обіцянок, ні пробачень. Статті пише про те що все роблять не так, і з МВФ погано домовилися.

Мені часто кажуть, що ось людина професор економіки, академік, колишній міністр економіки від БЮТ, а я простий чувак з фб. І щось там у ідеях Данилишина є. Не будемо про успішність Данилишина за часів Юлії Тимошенко. Туреччина ідеальний вимірювач в ідеальних умовах. Одна і та сама країна, одна і та сама економіка, навіть один і той самий Ердоган, нема ні війн, ні окупації, але там де зростання там ортодоксальна макрофінансова політика, а там де імплементація порад Данилишина – там криза.

Ідеї Данилишина це просто у ї б а т и Україну об стіну. Ще й під час війни. Десь такі самі ідеї, як і у кєнта Данилишина Дубінського – «ліванці молодці». Не дивно, що вони зійшлися.

Але Дуб тепер СІЗО, а Данилишин на пенсії. Непогано вийшло.

Ще б ідеї Данилишина відправити на пенсію, але нам так не буде.