Помилки це нормально. Це природньо. Особливо якщо ми говоримо про помилки в нових інституціях, куди набирають нових людей і які мають мати нові цінності. Там будуть помилки. Через це, наприклад, пройшли країни Балтії, коли перезапускали судову систему.
Помилки це природньо. І помилки української антикорупційної системи мають бути. Бо помилятися природньо.
Але помилки - це завжди випадковість. Помилки не можуть бути системними. Бо тоді це не помилки, не випадковість. Тоді це чиясь стратегія. Це політика.
Підозра Коболєву виглядала як помилка. Помилка, яку виправив суддя антикорупційного суду. Якби цим все і закінчилось, то можна було б говорити про хворобу зростання, про випадковість. Про те, що систему характеризує не помилка, а реакція на помилку.
Але відразу після підозри Коболєву з‘явилася підозра Пивоварському. Потім допити Смілянського. А потім апеляція на рішення суду першої інстанції по Коболєву з безглуздим рівнем застави. Якого дуже хочуть таки арештувати якраз на річницю виграшу справи у Газпрома. Ну а що, керівництву Газпрома зараз погано, європа не замерзла, ринки втрачені, прибутки не ті, треба ж людей разрадити.
А чутки кажуть, що скоро будуть підозри зе кільком людям з бездоганною репутацією, які впроваджували реформи.
Хіба така кучність може бути випадковою? Чи можемо ми говорити про помилки? Чи це вже стратегія?
Яка мета таких дій? Очевидно, з одного боку йде дискредитація антикорупційної інфраструктури. Дуже показово, що такі дії САП гарячо вітають люди, які завжди поширювали російські наративи, постійно атакували реформи, включно з антикорупційними, були в групі «20 баксових прихильників Бахматюка у протистоянні з НАБУ». А зараз ці люди хвалять НАБУ і САП. Співпадіння?
Таким чином хтось вбиває величезний клин між громадянським суспільством і антикорупційними органами. І це вже працює.
З другого боку, це читкий сигнал всім притомним людям, які після війни можуть думати про реформи. Сигнал - не суйтися. І не думайте йти робити реформи. Бо ви за це дорого заплатите.
Хто виграє від таких системних дій, кожна з яких виглядає як безглузда помилка? Українські корупціонери. Виграють від дій антикорупційної інфраструтури. Яка має створювати їм проблеми, а не надавати переваги. Які заразом святкують перемогу над колективним Заходом. «Дивіться, ви самі просили створити антикорупційну інфраструктуру. Ми ж створили. Все як ви вимагали. А тепер ми зруйнуємо інші ваши реформи з допомогою вашого з інструменту».
«Як ми вас удєлалі» - думає колективний корупціонер. І він може виявитись правим.
Чи означає це, що все втрачено? Поки що ні. Але ще кілька кроків і надії на працюючий інститут по боротьбі з корупцією буде втрачено. І було б дуже добре зрозуміти, хто відповідальний за руйнацію реформ і руйнування довіри. Це дуже цікаво тим людям, що всі ці роки підтримували антикорупційні органи, а зараз стоять перед неминучим визнанням вже своєї помилки. Бо якщо нові органи працюють так само як старі органи, то значить все було марно.
