Одна з причин через яку сповільнюється західна допомога Україні у закупівлі озброєння та у сфері тилового забезпечення – це корупція. Ще дуже заважає неефективна організація.
А все це ризик збереження державності, адже минулого року 60% видатків українського бюджету (крім військових видатків) ми перекривали за рахунок Заходу. Цьогоріч економіка більш стабільна, але якщо краник прикрутять, то на одному героїзмі наших воїнів ми не витягнемо…
І будь-який корупційний скандал радісно підхоплюється не лише російською пропагандою, а й величезними бюджетами фінансується росіянами у світових ЗМІ. Що сильно впливає на настрій виборців у Європі та США. А відповідно і на західних політиків. І, на жаль, навіть ті з них, хто розуміє, що після України z-орда може піти далі на Європу, нічого не зроблять із цими настроями.
Тому новому міністру оборони (і звісно всім іншим главам силових відомств) насамперед потрібно:
1. наводити лад у військовій логістиці;
2. Випалювати корупцію та мародерство як у централізованих закупівлях, так і у закупівлях на рівні підрозділів.
Але на жаль, якщо взяти МОУ, то поки що після призначення нового міністра та звільнення всіх попередніх заступників, спостерігається боротьба під килимом. Пройшло 10 днів, а нових призначень немає. І це у воюючій країні, де на рахунку кожен день і кожна година! І найсумніше та найнеприємніше, якщо весь цей час хтось більше боїться втратити свої інтереси на потоках, ніж програшу України у війні.
Один із наслідків, який ми, “Текстиль-Контакт”, дуже боляче відчуваємо на собі - мало того, що останній час не підписуються ніякі договори навіть після проведених тендерних процедур і навіть при негайній потребі в продукції, так ще не йдуть оплати за зимову форму, відгружену по літнім контрактам та зі інше речове майно. Хоч раніше МОУ платило виробникам вчасно (доречі, о попередній оплаті в 2023 році мова не йде взагалі, тому ми вимушені кредитуватися у банках, платити відсотки і вчасно погашати борги). А тепер мабуть нікого нема з правом підпису і у виробничників нарощуються проблеми…
Тому дійсно не можна зараз гаяти час на експерименти та сподіватися, що раптом з нізвідки виникне одночасно професійний, авторитетний, ефективний та некорупційний топ-менеджер на посаду заступника міністра оборони України з тилового забезпечення.
І чого далеко ходити? Знаю, що виробничники- легпромівці, волонтерська спільнота, антикорупційники, багато хто в Мінекономіки та експерти в Прозорро підтримують Dana Yarovaya.
Вона з минулого року багато критикувала організацію закупівель в МОУ та якість постачаємого речового майна. А потім по принципу «критикуєш - пропонуй» додавили створення незалежної Антикорупційної громадської ради про МО та ввійшла в тендерний комітет МО. І з весни цього року ми вже бачимо цілком конкуренті закупки тільки (!) через Prozorro , та мільярди заощаджених МОУ грошей, так потрібних держбюджету. Величезна економія після її втручання відбулася у закупівлях зимової форми, питної води, харчування, ГСМ, тощо… У відмінності Нацгвардії, Нацполіціі та іншім, які досі не перевели закупівлі у Прозорро.
І тут останні пару днів із подивом (хоча скоріше ні) спостерігаю бурхливу хвилю чорного піару починаючи з маловідомих помийних медіа-кілерів та ЗМІ до Дубинського та кремлівської гниди Соловйова з приводу Дани Ярової на цю посаду. Мабуть, її кандидатура сильно сплутала карти протиборчим кланам вирішувачів, які люблять сидіти в тіні. А репутація Дани та її здатності достукатися як до будь-якого кабінету, так і до громадської думки, цим хлопцям відомі. Як і те, що Дана - страшний сон будь-якого чиновника, який мислить не інтересами країни, а бажанням побудувати «харчовий ланцюжок»…
Додам, що мене особисто з Даною з 2015 р., коли ми познайомилися, ніколи не було непорозумінь з лише по її волонтерської діяльності. Але періодично ми сварилися та сперечалися з робочих та галузевих питань. Бо мені, як голові організації роботодавців легкої промисловості, доводилося відстоювати інтереси виробників, а Дані – інтереси замовників. І так, підтвержую - вона завжди принципова та незручна.
Але при цьому вона:
- чує аргументи та різні точки зору. Розуміє, що з одного боку до виробників потрібно прислухатися і не ображати, але при цьому вимагати з них відповідальності, дотримання параметрів якості та строків постачання;
- вже чудово розуміється, де реальні виробники, які у них власні потужності і скільки вони реально в потрібні терміни можуть виробити продукції, а де напряму або під прикриттям українських ТОВ стирчать інтереси турецьких чи китайських компаній, яким головне пообіцяти, отримати контракт, а потім підвести за строками або скориставшись терміновостю підсунути брак;
- розуміє важливість локалізації виробництва для зростання економіки та економічної незалежності країни;
- крім форми вже повністю знається у темі питань забезпечення ЗСУ харчуванням, медичними аптечками, ПММ, водою, бронежилетами та касками та багато чого ще;
- добре розуміє бюджетні процеси і в які кабмінівські та мінфінівські двері стукати, щоб коли для ВСУ є негайні потреби, процеси виробництва починались, навіть коли бюджет ще не затверджений.
А достукатись до будь-якого владного кабінету, щоб уникнути біди, вона вміє дуже добре. Незакінчена поки що історія з ДАСУ є тому підтвердженням. Але допомогти консолідувати всі розсудливі сили в Кабміні, заручитися підтримкою Федерація роботодавців України, Укрлегпрому, та розгойдати абсурдність ситуації (коли ДАСУ прирівняла прибуток підприємств до збитків держави), Дані вдалося. І як не крути, для профільного заступника міністра це незамінна якість!
Да, вона зовсім не діпломат, але ось що ще важливо. Не забуду ніколи фразу Дани на одній із гарячих спільних нарад в Мінеко щодо своєчасного забезпечення ЗСУ зимовою формою, коли ій чимось дорікнули: «Мій головний бенефіціар – солдат в окопі»…
