Колись Велика Британія була католицькою країною. Але, у XVI ст. британська церква розірвала стосунки з Римською курією і відтоді існує самостійно. Історія ця стала основою для багатьох романів і кінострічок – король Генріх VIII волів одруження зі своєю коханкою Анною Болейн, для чого мусив розлучитися із своєю законною дружиною – Катериною Арагонською. Позаяк король був відомий гуляка і бабій, а Катерина Арагонська навпаки була фанатичною католичкою – Римський папа дозволу на розлучення не давав. Король проблему вирішив просто – розірвав стосунки з Римом і об'явив головою церкви сам себе. За іншою версією чималі зусилля до розриву доклала й сама Анна Болейн, яка була таємною лютеранкою і через короля прагнула поширити лютеранство на всю Англію. Задум вдався наполовину. Король вивів церкву Англії з під влади Риму, але обрядову частину залишив практично без змін. Цей статус-кво закріпила дочка Генріха – королева Єлизавета І. Відтоді церква Британії – окрема і її світським головою ще й досі лишається британський монарх. Церква носить назву Англіканської (тобто – англійської), хоча сама себе вперто продовжує називати католицькою. Ну – зі своїм шляхом, типу.
Україна. XXI ст. Православний Вселенський патріарх Варфоломій знімає анафему з лідерів Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви. Вселенський патріарх відміняє як неканонічне перепорядкування Київської митрополії Москві. Оголошується намір видати томос на автокефалію українській помісній церкві зразу, як церква сформується і обере собі патріарха. Як відреагувала на це безтомосна Російська православна церква?
Офіційна РПЦ заявила, що Вселенський патріарх перетнув червону риску і що РПЦ розірве євхаристичне спілкування зі Вселенською патріархією та прийме інші рішення. Філія РПЦ в Україні, УПЦ-МП пішла ще дальше і заявила, що зняття анафеми з патріарха Філарета та митрополита Макарія – неканонічне і висловили бажання накласти анафему на самого Вселенського патріарха Варфоломія. Що все це означає?
А означає це те, що як тільки всі ці наміри будуть реалізовані, Російська православна церква перестане бути і православною, і російською, і церквою. Почнемо з церкви. Церквою РПЦ по факту не є і ніколи нею не була. Московський патріархат – типово розкольницьке утворення, впроваджене царем-параноїком Іваном Грозним. Метушня навколо автокефалії України відкрила дивовижний факт – томоса Вселенського патріарха Московська церква не має і ніколи не мала. Тобто церквою вона бути не може – хіба що сектою, або громадою. І край.
Розумієте, не можна бути православним, не пов’язаним з Константинополем (Стамбулом). Православна церква, власне, виникла через зникнення патріархату Ієрусалимського і розколу між двома уламками Римської імперії – Константинополем і Римом. Знамените московське «Москва – третій Рим, а четвертому не бувати» - пов’язано саме з цим. Це – претензія на третій центр істинного (православного) християнства після Риму і Константинополю. Але то – слова, а справи такі, що по факту Московський патріархат – збіговисько розкольників, визнане Константинополем на пташиних правах. Після розриву євхаристичного спілкування з Константинополем і тим більше – анафеми Вселенському патріарху, процес буде завершений остаточно. Московський патріархат втратить будь-які підстави називатися православним.
Не можна бути католиком, не визнаючи верховну волю Риму. Не можна бути православним, накладаючи анафему на Вселенського патріарха. Або – або.
Ну й на останок. Московський патріархат втратить будь-які підстави називатися Російським. Слово «Россія» – це трансформоване любителем всього західного царем Петром І «Русія», тобто - Русь. А держава Русь – це не Москва і не Ростов. Це – Київ і тільки Київ. Навіть якщо звернутися до історії, назву «Россія» отримала не Московська держава, її отримала Імперія, до складу якої Україна увійшла остаточно після придушення повстання гетьмана Мазепи. Московські царі прийняли цю назву, апелюючи до родинних зв’язків Романових з династією Рюриковичів та через те, що центр історичної Русі був їхніми володіннями.
Нині ж усе навпаки. Держава яка в Середньовіччі мала назву Русь, нині – самостійна і зветься Україна. Ніяких Романових в Москві немає й близько – Москва сама розстріляла родину останнього свого царя. А з відділенням Української православної церкви в окрему помісну церкву, Росією Москва лишається не більше, ніж Румунія – Римської імперією.
Що далі? Москві час переймати досвід Британії XVI ст. Заявляти що їхня церква – найправославніша з усіх, і змиритися з тим, що для всього іншого світу вона стане Московіанською, наприклад. Для повної аналогії можна ще проголосити світським керівником церкви Пуйла. Від фактичного стану речей це й так відрізнятиметься мало. Різниця – в іншому. І до Генріха VIII, і до Єлизавети Тюдор, і до багатьох інших королів Британії Пуйлу – як до неба пішки.
І головне. За язик Москву – ніхто не тягнув.
