Коли 21 лютого 2022 року путін оголошував війну цивілізації, серед його марення проскочило кілька тез, які дозволяють зрозуміти поведінку агресора.
Цілий пасаж був присвячений декомунізації – і погрозам створити Україні «справжню декомунізацію».
Під час обстрілів української критичної інфраструктури московитські пропагандисти верещали, що зруйнують усе, збудоване за срср – бо, як їм видається, відбудувати Україна буде не здатна.
Підрив греблі Каховської ГЕС, погрози Запорізькій АЕС, екологічна катастрофа в окуованому Донбасі і Криму цілком вкладається у цю логіку. «Випалена земля», «деіндустріалізація», «вбомбити у кам’яний вік»… агресори скрізь діють за схожими лекалами.
Щоб попередити руйнування і зменшити ціну повоєнної відбудови, московитів слід налякати наслідками, які переважать для них хворобливе задоволення від плюндрування України.
Одним із засобів є притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності вождів, конфіскація активів і нагла загибель для виконавців. «Бавовна» в тилах і загибель зрадників і бонз просувають останній пункт. А щодо інших – потрібна спільна дія союзників України.
Останніми днями бачимо рух і у цей бік.
До Конгресу США представниками обох партій - Демократичної та Республіканської, внесено законопроект про визнання росії державою-спонсором тероризму.
Рада ЄС запустила процес узгодження директиви про спрощення конфіскації заморожених російських активів.
А більшість суддів Міжнародного суду ООН ухвалили рішення про залучення 32 держав до позову України проти росії через порушення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
І далі ж буде...
