Не фізичну - я зараз поясню, що маю на увазі.
Росіяни зняли фільм про нашу Одесу - нагадайте, якийсь чорно-білий, з відомими акторами, про післявоєнні часи, після Другої світової. Місто наше - але знімають фільми вони. У свідомості пересічного росіянина формується думка, що місто російське, і "всєгда такім было". Бо ж Машков зіграв роль одесита, "Одєсса - русскій город".
Вони зняли мультики про богатирів з Київської Русі - вплели туди російську "культуру", одягли героїням кокошники, вмонтували мелодії під російську балалайку - і ось вже "Кієвская Русь - наша, россійская".
Вони зняли фільм про наш Донбас, показали свою версію війни, зробили місцевих частиною "русского міра" - і ось Донбас вже майже російська територія, на якій ніколи не було нічого українського. І не важливо, що існують історичні спогади, фото жителів Донбасу у вишиванках та українських віночках, а в області лунала тепла українська мова. Колись. Кілька десятків років тому. Раз знімають фільми - то значить "рассія"? Так подумає якась баба з Тули чи Воронєжа, щєлкая сємєчкі.
Наші фільми про українців Кубані, про жителів Краснодару, які розмовлятимуть українською, де будуть історії родин з українським генетичним кодом, могли би відновити частку справедливості.
Про українців Білгородщини, які босоніж відновлювали те місто після другої світової.
Про українців в Сибіру, які, закинуті туди долею та рішенням клятих комуністів, той Сибір підіймали.
Про Крим, історії його відбудови, коли там майже не було цивілізації, а перейшов до України - і з'явилася вода, тролейбуси та інші комунікації. Нехай головним героєм буде простий робітник, який в кримських горах прокладав дорогу, або проводив електрику, або вирощував урожай на полях, які вперше змогли бути орошеними водою з України. Про його кохання, про його родину, про його історію - але він буде українець. Українець в Криму. Українець в Краснодарі. Українець в Білгороді. Українець в Сибіру. Нехай головні герої будуть тими, хто свого часу забезпечив Радянському Союзу його в чомусь перевагу - але вони будуть головними героями. Вони, а не росіяни, які привласнили їх роботу. Бо завжди й постійно роль українців навмисно зменшували, приховували, малюючи нас недалекими, товстими та малоосвіченими.
Наші сучасні режисери та продюсери поділяються на тих, хто в меншості і робить класні, важливі але непопулярні серед більшості речі - і тих, хто робить "бабло", йдучи за течією. Хоче плебс дешеву комедію - на тобі дешеву комедію. Наш президент на цьому свого часу заробив хороші гроші, потураючи деградації суспільства.
І тут, скажіть, як ви вважаєте:
Чи можна змінити таким чином смаки більшості? Виховати її смаки? Чи це марні зусилля? Поєднати чудовий, захоплюючий, а головне правдивий сценарій з можливістю достатніх касових зборів?
Бо тепер ми не мусимо принижуватись перед росіянами, боячись, що наші фільми образять їх ніжну романтичну душу, або ж відпала необхідність клепати фільми "і вашим, і нашим", щоб продати їх і на російський ринок також?
