Арестович має намір висуватися на наступних президентських виборах.
"Так, висуватимуся", - заявив він агентству "Інтерфакс-Україна", коментуючи опубліковану ним сьогодні політичну програму.
Чергові президентські вибори в Україні мають відбутися навесні 2024 року, але проведуть їх чи ні – поки що невідомо. Нагадаю, що конституція це забороняє.
Також він фактично підтвердив свій виїзд із України, про що я писав раніше (його бачили у Відні):
"У мене ціла низка міжнародних заходів, на багатьох з яких я – ключовий спікер", - заявив Арестович.
Ви можете відмахнутися від цієї інформації та навіть посміятись «для приколу». Але я б не радив. Він зараз назбирає електорат з тих, хто розчарувався у Зеленському, але ніколи не визнає того, що Порошенко був більш кращою кандидатурою у 2019-му. Плюс вже зараз Арестович вступив у жорсткий клінч не лише з владою, але й з Притулою, якого до цих пір вважали найбільш перспективним «новим ліцом».
І як я вже писав, він мав зустріч з Фірташем - підтвердження цієї інформації в мене немає, але її достовірність я допускаю. До цього тандему у плані фінансування нового політкоректну можуть додатись Новінський і ще хтось з тих, хто зараз у тіні.
Популістичний лозунги про боротьбу з корупцією, теза про «НАТО взамін відмови від частини земель і мирної угоди з Росією», більш лояльна до російської мови політика дуже навіть зайдуть частині нашого електорату.
Думаю, Зеленський навряд чи буде президентом ще один строк, але те, що наші люди можуть наголосувати взамін, не дуже надихає. Хоча й руки складати не можна - зараз головне перемога над агресором.
Кандидат у президенти США Вівек Рамасвамі у разі своєї перемоги на виборах запропонує угоду, яка фактично передасть анексовані частини України Путіну.
Про це він заявив в інтерв'ю Пірсу Моргану.
«Ось угода: він має вийти з військового союзу із Сі Цзіньпіном. Покласти край російсько-китайському військовому союзу, бо це є головною загрозою для США. Натомість Росія отримає тверде зобов'язання, що НАТО не прийме Україну до Альянсу. І тоді ми заморозимо нинішні лінії фронту», – заявив Рамасвамі.
«Що? Ви б буквально віддали Путіну те, що він вкрав? Землю, яку він украв, вбиваючи людей. Ви б віддали йому землю», – спитав Пірс Морган.
«Я не збираюся віддавати щось Путіну, а пропоную угоду. Це російськомовні регіони, які сьогодні окуповані. Україна – не демократична країна. Подивіться, що вони зараз роблять із Українською православною церквою», – відповів Рамасвамі.
От хто йому наплів про «безвинно постраждалу московську церкву» та неможливість приєднання України до НАТО?
Відповім: московська агентура та російське лобі продовжують активно працювати на території США. Українського лобі як не було, так і немає. Замість державних зусиль - амоторські потуги діаспорян та таких добровольців, як Лансбергіс. Кричу про це щодня, але то є голос у пустелі.
А ось думка про Рамасвамі американського політтехнолога Дж.Дж. Смарта:
"Кажуть, що якщо ти дурний, то боляче зазвичай не тобі, боляче — всім іншим.
Вівек Рамасвамі зробив кілька заяв, що шокують, у ході свого останнього інтерв'ю. За його словами, він віддав би Путіну терени України, які, як телеведучий вірно помітив, той вкрав в обмін на згоду Москви вийти з військового альянсу з Китаєм.
Потім він заявив, що Україна не є демократичною країною, пообіцяв заблокувати вступ Києва до НАТО і навіщось згадав про Нагірно-Карабахську республіку, яку, за його словами, провідні медіа чомусь не так часто висвітлюють, як Україну.
Очевидно, Рамасвамі не відвідувала думка, що Путін охоче погодився б на його угоду, а потім створив би ще потужніший альянс з Китаєм і заразом Нагірно-Кабарах забрав би. Ну просто так, щоб нам усім нудно не було.
Втім, є й привід для радості: Рамасвамі потрапить до Овального офісу хіба що як учасник шкільної екскурсії."
Краще не скажеш.
Автор резонансної статті Time Саймон Шустер обіцяє нові публікації на тему внутрішньої ситуації в українській владі.
«Найближчими тижнями чекайте нових повідомлень, які глибше висвітлюють військову стратегію України, її військову дипломатію та напруженість усередині команди Зеленського», – написав він у Х.
❗️Хтось в ОПУ дуже напрягся - найближчими днями Єрмак буде зайнятий не державними справами, а пошуками «крота». От тільки б не вийти на себе у цих пошуках...
Валерій Залужний написав статтю для The Economist, де заявив, що є загроза переходу війни в Україні до позиційної:
«Загроза переходу до позиційної війни – це серйозний виклик для України. Затягування – вигідне противнику, оскільки дозволить йому відновлювати та нарощувати свій військовий потенціал», – заявив Залужний.
❗️Правильно розставлені акценти - браво!
Але знову задаюсь питанням: «Чому на одну таку статтю з проукраїнськими посилами у західній пресі, виходить пʼять з проросійськими»?
Відповідь ви знаєте: пан президент вважає, що всі нам винні і докладати зайвих зусиль для проштовхування українського порядку денного на міжнародній арені - то зайве.
The Guardian: Прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні була розіграна двома російськими коміками, відомими також як Вован та Лексус, які видавали себе за африканських політичних лідерів.
У ході розмови Мелоні висловила «сильну втому» від конфлікту, що триває в Україні, і натякнула, що в неї є якісь нерозкриті рішення щодо пошуку прийнятного для обох сторін врегулювання. Представники Мелоні підтвердили, що її «ввели в оману» під час розмови, але загалом вона залишається непохитною у своїй публічній підтримці України.
«Коміки» відомі своїми навичками соціальної інженерії, і їх звинувачують у зв'язках із російською розвідкою.
От не розумію: премʼєр великої країни бере слухавку без ретельної перевірки її помічниками автентичності того, хто телефонує?
А тепер докладніше про те, що Валерій Залужний написав для The Economist у статті «Що потрібно для перемоги над Росією».
Нинішній етап конфлікту – «позиційна» війна, яка характеризується статичністю та затяжним характером бойових дій, а не «маневрена», яка передбачає рух і швидкість. Ключові моменти, які дозволять Україні отримати перевагу:
1. Повітряна міць: Контроль над небом має вирішальне значення. Україна має в своєму розпорядженні обмежену кількість справних бойових літаків, тому необхідно вирівняти умови гри з російськими ВПС. Безпілотники пропонуються як ефективне рішення для розвідки та нанесення авіаударів.
2. Електронна війна (РЕБ): Придушення сигналів зв'язку та навігації життєво необхідне управління бойовими діями безпілотників. Незважаючи на прогрес у створенні систем електронного захисту, Україна відстає від Росії у галузі технологій РЕБ.
3. Контрбатарейна боротьба: Виведення зі строю російської артилерії має вирішальне значення, оскільки виконує більшість військових завдань. Україна потребує досконалішого обладнання для артилерійської розвідки і має вдосконалити свої локальні GPS-системи, щоб протистояти російським методам глушіння.
4. Мінно-підривна техніка: Розчищення російських мінних полів є величезною проблемою. Необхідні інноваційні технології, такі як радарні датчики та системи димоутворення.
5. Резерви: Необхідно збільшити можливості мобілізації та підготовки резервів. Це включає виправлення законодавчих прогалин і впровадження нових програм, таких як «бойове стажування».
❗️Для зміни характеру конфлікту у бік маневреної війни Україні необхідно інвестувати в цілу низку технологій та можливостей – від повітряної потужності та радіоелектронної боротьби до контрбатарейної боротьби та мінно-підривної техніки.
‼️ Вчора я писав про основні питання, які республіканці хотіли б поставити Байдену та Зеленському у площині військових потреб, які б могли допомогти ЗСУ досягти успіху. Здається, тут основні відповіді.
Конкуренція... Або візуалізація класичної формули про жабу та гадюку.
А взагалі мені сподобалось, як про цього персонажа сказав Ігор Фельдман:
"Арестович - незаконнонароджена дитина єдиного марафону. Поки в нас буде цензура, будь-який гучний крик "Тримай злодія" багаторазово відбиватиметься луною в інформаційній порожнечі. А людина, яка любить себе до оргазму, обов'язково кричатиме в цю порожнечу, щоб насолодитися власним голосом.
І чим довше цензура продовжуватиметься, тим більше людей шукатимуть правду в анекдотах та арестовичах."
З нагоди Дня Всіх Святих на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові на могилах загиблих військових запалили сотні лампадок.
Ми часто пишемо, скільки знищено росіян (рахунок наближається до півмільйона), але смерті сотен виродків з московщини не компенсують біль від загибелі навіть одного нашого воїна.
Не хочеться говорити банальні слова про те, що пам`ятатимо вічно - просто допомагаймо армії чим можемо - донатами, молитвами, листами, теплими речами. Допомагаймо сім`ям загиблих - вони не повинні відчувати себе покинутими. Такі вже часи, такі вже випробування, така вже ціна свободи...
