Тиждень пройшов від того моменту, коли були офіційно оголошені деталі угоди між Німеччиною і США по Північному Потоку-2. А баталії на цю тему не вщухають досі. І не вщухнуть ще дуже довго, бо це така тема, яка дотична до інтересів багатьох держав.
Вчора низка країн-представників в Європарламенті виступили зі спільною заявою щодо німецько-американської угоди (Литва, Польща, Латвія, Іспанія, Словаччина, Румунія, Данія та Болгарія).
«Наше повідомлення коротке і чітке: це не європейська угода, а лише спроба двох країн поліпшити відносини між собою і перетворити дуже погану ситуацію на просто погану. Ми повторили, що «Північний потік 2» є прямим викликом безпеці України, а також суперечить Зеленому курсу ЄС», — так прокоментував цю заяву литовський політик, член Європарламенту Пятрас Ауштрявічюс, що виступив ініціатором заяви.
Підписанти закликали інституції ЄС вчитися на помилках у відносинах з Росією та підтримувати комплексну політику, засновану на європейських цінностях, а не на ділових відносинах.
Навіть в самих Штатах немає консолідованої позиції щодо цієї угоди. В американскому Конгресі та загалом в політичній спільноті, у експертному середовищі це рішення викликає дуже багато критики і сумнівів. Зараз в пресі дуже багато аналітичних матеріалів з цього приводу. І якщо вже бути об’єктивними, то слід визнати, що підписання угоди стало найбільш слабким рішенням Адміністрації Байдена за всі шість місяців роботи.
Тому що, підписавши її, там мусили б наповнити всі пункти угоди реальним змістом, аби вона не стала черговим горезвісним Будапештським меморандумом. І дати відповідь на питання, якими конкретно кроками США може бути гарантоване те, що Росія не буде використовувати газ як зброю? А вона буде.
Вона це робить ВЖЕ. Бо Газпром вже зараз почав шантажувати Європу і тиснути на неї, розганяючи ціну на газ. Як стверджують аналітики ринку, ціни на газ в Європі наразі найвищі за останні 10-13 років, а газові сховища не наповнюються так, як мали б в цьому сезоні. Звісно, у цього існує єдина мета: восени Газпром просто поставить Європу раком і скаже «або ви запускаєте ПП-2 так, як того хочуть в Кремлі, або залишаєтесь без газу».
За цю угоду, так склалося, заплатять всі без винятку. Бо за кожне рішення, кожний крок в цьому житті є своя плата.
В першу чергу заплатимо ми, за те, що поклали всі надії на великого дядю, що прийде і все за нас порішає. Заплатить сам великий дядя, це похитне його рейтинг і дасть можливість політичним супротивникам й надалі використовувати цю історію як важіль в політичній боротьбі за крісла.
Заплатить Європа, за те, що Меркель, аби не псувати собі час перед виборами у вересні зарубою з Кремлем, просто заплющує очі на газовий шантаж.
Я не знаю, чи можливо ще щось виправити в тій ситуації, що склалася. Бо я несправжній ̶с̶а̶н̶т̶е̶х̶н̶і̶к̶ аналітик. Але я точно знаю, що поки ми живі, то ще не все втрачено. І коли стосовно якогось питання немає консолідації у всьому світі, було б непогано скористатися цим. Було б лише бажання використати усі наявні політичні, дипломатичні та юридичні інструменти для того, щоб обмежити можливість Газпрому тиснути на Україну та Європу.
Нагадаю таймінг ПП-2, якщо хтось раптом забув або не знав.
Ще у жовтні 2012 року проект добудови так званих «третьої та четвертої гілок» був розглянутий акціонерами «Північного потоку». Вони ухвалили формальне рішення про те, що побудова цих додаткових гілок є технічно можливою та потрібною. Саме ці «третя та четверта гілки» першого «Північного потоку» є «Північним потоком-2». Тобто реальним початком проекту «ПП-2» є ще ті роки.
У вересні 2015 року Газпром підписав з європейськими енергокомпаніями зобов'язувальну акціонерну угоду про будівництво «ПП-2». Передбачалося, що Газпром володітиме контрольним пакетом, німецькі E.On і Wintershall, австрійська OMV і англо-голландська Shell отримають по 10%, французька Engie — 9%.
У жовтні 2016 року стало відомо, що колишній канцлер ФРН Герхард Шрьодер очолив раду директорів компанії Nord Stream 2 AG, створену для будівництва «ПП-2».
В 2019 році проект отримав у Європі усі необхідні політичні гарантії реалізації та вже був побудований більш ніж на половину, його будівництво продовжувалось у такому швидкому темпі, який був можливий. Активне застосування американських санкцій проти цього проекту почалося вже тоді, коли до добудови проекту залишилось небагато. Наприклад, коли Дональд Трамп у грудні 2019 року ввів в дію санкції проти «Північного потоку-2», які були передбачені оборонним бюджетом США на 2020 рік та які призвели до призупинки побудови газопроводу, проект був готовий на 93%.
Тобто вже майже десять років триває ця газова експансія песиголовців, і жоден з великих закордонних дядь і тьоть не зміг (не захотів, не вважав за пріоритет) щось з цим зробити кардинальне. Ітого: ніхто і ніколи за Україну не зробить те, що мусить робити сама Україна.
