Президент нарешті зустрівся з експертами та громадськістю. І навіть опозицією. Аби поговорити, що робити далі і де можна прикласти зусилля аби Україна виграла війну у Росії.
Для цього знадобилось аж три роки повномасштабного вторгнення. А ще аби дискусії про те, підуть росіяни на Харків чи Запоріжжя стали суворою реальністю.
Очевидно, що західні партнери, які на кожній зустрічі кажуть про потребу діалогу з суспільством — дотиснули те, би Зеленський нарешті вирішив послухати розумних людей.
А ще стало ясно, що людська гниль, якою себе оточив Зеленський — всі ці єрмаки, Подоляки та Лещенки не спроможні на здорові ідеї. Адже припускаю їхня головна мета— вийти в кеш і звалити подалі на іспанські берега.
Уперше за три роки президент спромігся на зустріч з правозахисниками, які збирають інформацію про наших полонених та катування. Вдумайтесь, про яку якісну роботу можна вести мову — якщо у цих людях оточення президента бачить політичних конкурентів.
На зустріч уперше за довгий час запросили Ганну Гопко — очільницю комітету з міжнародки у минулому скликанні, круту фахівчиню з купою власних контактів по усьому світу - не лише на класичному Заході, а й дружній до нас Азії — Японії та Південній Кореї
Питання, чому не раніше — бо нинішні ан@л-табу Яременко та Ліза Ясько, яку більше цікавив баклажан Саакашвілі аніж міжнародні справи — виявились нефаховими для якісної роботи.
Також Зеленський спромігся на зустріч із щойно звільненим із полону правозахисником Максимом Буткевичем, людиною дуже фаховою. І такою, яка перебуваючи в полоні — знайшла в катівні на території ОРДЛО 40 наших військовополонених, до яких нікому не було діла! Я би таку фігуру випускала на міжнародний рівень, як антидот отруті різних карамурзят і вдів Навального, які натягнули на себе шкурку жертв.
Росія торгує нафтою морем і нема тому ради попри санкції? Хто ж винен Банковій, що якісного та профільного експерта з моря Андрія Клименка запросили на бесіду лише зараз?
Далі — ще здох один вовк.
Стало відомо, що в день, коли Зеленський носив свій план перемоги до Ради, він вирішив поговорить із опозицією.
Це випливає із вʼю Петра Порошенка 19 жовтня на каналі Прямий.
«Хочу наголосити, що я як лідер опозиції, лідер другої за чисельністю парламентської фракції, бачив президента 24 лютого 2022 року, і потім два з половиною років можливості у президента зустрітися з парламентом не було. Я оцінюю абсолютно серйозно, без жодного “троллінгу”, це як дуже позитивний крок. Нарешті відбулася хоча б можливість, хоча б невеличкий час обмінятися аргументами, почути один одного. Я вважаю, що це дуже-дуже добре».
Спілкувались два президента — екс і нинішній про план перемоги. Це нормально, і цілком в дусі класичної політики.
«Звичайно, що я порадив додати сюди певних складових, але сам факт того, що ми нарешті припинили абсолютно порожні й неконституційні розмови про те, що країна обійдеться без НАТО, що нас туди ніколи не візьмуть і ми підемо шляхом безпекових двосторонніх гарантій… Я з самого початку казав, що це є “smokescreen”. Ви відходите від реальних речей, які потребує держава. Якщо у вас є безпекові гарантії, скажіть мені, будь ласка, чому, коли українські війська були атаковані у Вугледарі, безпекові гарантії не були застосовані? Чому, коли нас відкинули від Авдіївки чи від Мар’їнки, безпекові гарантії не працювали? Тому що це не є безпекові гарантії. І єдиною гарантією, яка присутня – це є членство в НАТО. Але яке членство?
Перше – правильно наголошено на тому, що ми маємо негайно цього року отримати запрошення в НАТО. І це може бути зроблено на рівні послів країн-членів НАТО, я неодноразово як президент мав можливість зустрічатися з ними як в Києві, так і в Брюсселі. Друге – 4 грудня у нас відбудеться засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. І вони уповноважені прийняти необхідне рішення по запрошенню. І хочу наголосити, що це буде грудень, вже після виборів президента США. І сьогодні ми маємо мобілізувати всі зусилля і попрацювати до 4 грудня для отримання запрошення.
Ще одна позиція, на яку я хочу звернути вашу увагу. Запрошення отримає країна. Не президент, не влада, а країна. І чому це важливо? Бо країна отримає запрошення в межах міжнародно визнаних кордонів. І це буде означати, що ми отримаємо запрошення, по-перше, без будь-яких компромісів щодо суверенітету і незалежності держави. Це те, що було в Мінську і не було в Стамбулі. Ми ніколи не підемо на обмеження суверенітету. Ніколи не приймемо статус колонії Росії.
Друга позиція – це повага до територіальної цілісності держави. Ми ніколи не визнаємо жодний клаптик української окупованої території територією будь-якої іншої країни, включно з Росією. Тобто нема компромісів по територіальної цілісності.
Третє – нема компромісів по потужності української армії. Ми не будемо обмежувати ні дальність бою, ні кількість озброєння, нічого. Бо лише армія і тільки армія здатна захистити існування держави. І ми одразу же це повинні заявити. Це ми не обговорюємо.
Четверта позиція – це позиція санкцій. І в рамках санкцій ми маємо продемонструвати, що мета санкцій є перша – обрізати для Путіна можливості фінансування війни. Критерієм ефективності є обмеження російського експорту, обмеження надходжень від експорту до російського бюджету. І ми готові сьогодні надати ті напрацювання наші – і нашим партнерам, і українській владі – для того, щоб зробити санкції ефективними», — переказав зміст зустрічі із Зеленським Порошенко.
Ми знаємо історію ворожнечі від колишнім президентом і нинішнім. Утім скільки би Порошенко та Зеленський взаємно терпіти одне одного не могли — саме ці двоє є президентами довгої війни з РФ.
Тому навіть, якщо Зеленський мав розмову з колишнім опонентом — це гуд. Бо всі пливуть в одному човні і ніхто нікому треба поза межами України.
Говорити з опонентами та суспільством — ніколи не пізно. Президенту варто перестати бути вільними вухами Єрмака і послухати нарешті експертне середовище. А якби ще зняли штучні бани на поїздки опозиції і розмов з опозицією з цікавих нам держав — було би дуже ок.