70 років тому, у квітні 1949, представники 12 незалежних західних демократій зустрілись у Вашингтоні, аби заснувати Організацію Північноатлантичного договору (НАТО). Впродовж лише одного покоління дві европейські війни забрали життя майже 125,000,000 цивільних та солдат. Засновники НАТО були одностайними у своєму прагненні: ніколи знову не дозволити такої руйнації.
Але загроза нової війни була поруч. Европа ніби звільнили від нацистів, та Червона Армія СРСР усе ще стояла табором у самому серці Европи та на її сході. Одна за одною ці країни ставали жертвами комуністичної тиранії. Як влучно сказав Черчилль, «залізна завіса» опустилася над континентом.
Було зрозуміло, що західні сили мають спільно працювати для захисту своїх національної безпеки, свободи й демократії. НАТО було засновано на засаді колективної самооборони. Славнозвісна П’ята стаття Договору вказує, що атака проти одного члена «мусить розцінюватися, як атака проти них усіх».
Це було благородною ідеєю, але тоді ще ніхто не був упевненим, чи вона витримає випробування часом. І все ж наш Альянс доводить, що він є надзвичайно потужним інструментом стримування та запобігання війні на території союзників уже протягом 70 років.
Ми, американці, ніколи не забудемо, як у 2001 році через кілька годин після жахливого терористичного акту 11 вересня НАТО мобілізувалася. Тоді єдиний раз за історію НАТО задіяли П’яту статтю. А згодом тисячі солдат Організації разом з американцями воювали в Афґаністані проти тероризму.
З кожним новим викликом та поколінням НАТО пристосовувалась, міцніла та витримувала випробування. Показником успіху для Організації є те, що її членами на сьогодні є вже 29 країн (Північна Македонія невдовзі стане повноцінними 30-тим членом Альянсу — прим. Radio Lemberg), серед яких є й колишні суперники в часи Холодної війни. Мільярд людей зараз є під захистом Альянсу, а це приголомшлива цифра — адже це 1/7 населення планети. Це просто найкращий Альянс в історії світу. І сьогодні він є таким же потрібним, яким він був потрібним у день свого заснування.
Знову є серйозні загрози нашій індивідуальній та колективній безпеці. Агресія Московії знову вийшла на передній план. Ми бачимо незаконну окупацію частин України та Сакартвело московською армією та її посіпаками. Ми бачимо, як путінська Московія націлилася на західні інституції, вибори та інформаційне поле. Ми навіть бачимо, як кремлівські вбивці-наймити використовують отруйну речовину нервово-паралітичної дії на території Великої Британії, вбиваючи її громадянина та загрожуючи ще багатьом людям.
Московія не є єдиною небезпекою. Існує постійна загроза глобальних терористичних груп. Такі країни, як Іран, також несуть серйозну ядерну, кібер та терористичну небезпеки. Але експерти передбачають, що саме Китай може стати найбільшою небезпекою. Це зовсім не той тип масивної військової небезпеки, з якими зіштовхнулась НАТО на своїх початках; це конкуренція нового типу.
Сьогодні ми усвідомлюємо, наскільки ворожою для Заходу та наших цінностей є Комуністична партія Китаю. Окрім тотального викрадення технологій та інвестування у стратегічну інфраструктуру, існує багато явних причин для тривоги. Ми стурбовано спостерігаємо за ситуацією в Гонконзі. Відповідь Китаю чудово покаже, що ми можемо очікувати від нього в майбутньому.
Єдине, що можна сказати точно, це те, що НАТО мусить бути готовою до будь-якої загрози, з будь-якого напрямку, у будь-якій формі. Ми мусимо бути готовими захистити себе у космосі та кіберпросторі, у повітрі, на морі та на землі. У ХХ столітті ми мусили захищати себе від ворожих літаків, танків та ядерних боєголовок. Сьогодні зброєю можуть бути і біотехнології, і великі об’єми даних, і дезінформація, і дрони, і алгоритми, і штучний інтелект. Як головний світовий політичний і військовий альянс, НАТО є просто незамінною відповіддю на ці питання.
Жодна країна не взмозі впоратися з усіма цими загрозами наодинці. Країни НАТО мусять згуртуватися. США вірять у це так само, як вірили у 1949 році. Наша відданість НАТО є непохитною. Сьогодні США покривають 70% усіх витрат НАТО на оборону.
Ми захищатимо наших союзників усіма наявними силами засобами і сподіваємося, що наші союзники допоможуть нам у цьому. Ми знаємо, що Велика Британія це зробить. Як одна зі засновниць Організації, Велика Британія стала для НАТО її першою домівкою. Вже багато поколінь вона відіграє в успіху НАТО надважливу роль.
Америка знову розраховує на британське лідерство. Цього грудня, сімдесят років після заснування Альянсу, лідери НАТО зберуться у Великій Британії аби підготуватися до нових викликів, які нас чекають. США скажуть чітко: загрози могли змінитися з 1949 року, але відповіді на низ залишаються тими ж. НАТО залишається основою нашої колективної безпеки. Наш мир та процвітання залежать від НАТО.
Роберт Вуд Джонсон є чинним послом США у Великій Британії.
переклад українською — Петро Козак
