Про міфічну рівновіддаленість акул пера, бажання примиритися із ворогом і як не просто тим, хто переконаний - незалежність мають ті, хто готовий за неї битися...
"...не так давно і преса співала тих пісень (подивитися в очі Пут... Гітлеру). "Дейлі мейл" уже віддавна агітувала для свободу дій для Гітлера в Східній Європі, бо так він краще зміг би віддухопелити більшовицьку погань. "Якби не існувало Гітлера, - писала "Дейлі мейл", - уся Західна Європа, певно, хором вимагала б такого славного воїна".
"Таймс затято обстоювала позицію примирення , аж, як описував її редактор Джеффрі Доусон, гранки він вичитував так , щоб жодним словом не образити німців. Барон друкованої преси Бівербрук особисто закрив (вау, то Цукерберг не перший...) колонку Черчилля в "Івнінг Стандарт" на підставі того, що той занадто різко висловлювався щодо нацистів. Навіть шановані ліберали, такі як театральні діячі Джон Гілґуд, Сибіл Трондайк і Джордж Бернард Шоу, любіювали ідею "можливості розгляду" урядом питання перемовин (подивитися в очі і домовитися десь посередині)". (с) "Фактор Черчилля.Як одна людина змінила історію" Борис Джонсон
А ми дивуємося, чого у нас окремі журналісти в 2014 вважали за норм поїхати брати інтерв'ю у окупанта, бо ж "інша точка зору"... чого Зеленському преса пробачає все те, за що б Порошенку влаштувала істерику.
Черчилль такі взяв гору над усіма тими Галіфаксами, Доусонами, Шоу і медійними "гірше не буде". Британія в результаті виграла війну. Якби Черчилль спасував, світ був би іншим.
