Мала опірність інформаційним впливам призвела до того, що для багатьох українців стала незрозумілою одна із засадничих консервативних цінностей – держава. Ми мало цінуємо інституції, ототожнюємо державу із владою (а це хибно), ставимо інтерес свого Я вище за спільне МИ (це капець біда).
До дискредитації інституцій і держави добряче доклалася і журналістська братія, але це тема окремої сумної розмови. Результат приголомшливий – чималі маси населення ладні торгувати шматочками державності в обмін на соціальний велфер або обіцянку (навіть не фактичні, а гіпотетичні) зисків.
Ані кілька революцій, ані регулярні вибори та мерехтіння влад, не дали сталого розвитку країни. З консервативної точки зору, причина – брак ціннісних змін. Суспільству продають «нові обличчя», «технократів», провину попередників, поганого Байдена (…прізвище можна любе написать) – що завгодно, але тільки не потребу цінностей та тяглісь в світоглядних і цивілізаційних речах. Чому політики це ігнорують? Бо цінності, це не про виборчі кампанії, а про виховання суспільства. Не за кілька місяців, а про десятки років. Тут потрібна клепка і терпіння, але ніт. От і маємо – популізм на марші.
Едмунд Берк наголошував – держава, це справа не лише поточного покоління, це партнерство «між тими, хто живий, хто помер і хто ще не народився». Уявіть, якби Україна трималася цієї консервативної цінності – спадковість у світоглядних і цивілізаційних позиціях?
- Побудова сильної держави, де активні громадяни важать більше аморфного населення…
- не зрівнялівка, а «кожному по здобутках»…
- можливість реалізуватися важливіше шансу отримати за так… - без монополій на істину і репресивних толерантностей…
- усвідомлене виховання наступних еліт (шляхти)…
- вільний ринок і дистанція до чиновника…
- маргінес «нових лівих» і прочіх нео-марксистів, натомість баланс і противаги між адекватними ліберал-центристами і консерваторами…
…а, ну і максимально жорсткий захист інфопростору від смислових інтервенцій і спроб дебілізації населення – краще мати державу, яка готова сваритися із «глибоко занепокоєними» адвокатами ворожого контенту, аніж не мати держави.
