Більше року тому я пропонував зробити дослідження промислових та інтелектуальних ресурсів в Україні, для того щоб розуміти наші можливості, які можна використати для виробництва зброї. Більше року пройшло, а ніхто палець об палець не вдарив в цьому напрямку. А тепер подивіться як це робили в США. Далі уривок з книги:
Влітку 1940 року кожен регіональний підрозділ мав сотні звітів про промислові дослідження, зроблені протягом попередніх років і ці данні постійно оновлювались за допомогою кількох офіцерів та цивільних інженерів.
Ці дослідження, проведені під широким керівництвом Луїса Джонсона, помічника військового міністра, охоплювали основні промислові підприємства в кожному регіоні, які могли бути переобладнані для виробництва зброї під час війни.
Для кожного заводу опитування фіксувало звичайний продукт фірми, її виробничу потужність, площу та основні елементи обладнання. Він також містив інформацію про фінансовий стан і ресурси фірми, транспортні засоби, наявність кваліфікованих працівників і, що найважливіше, тип і кількість зброї, які компанія може виготовити в разі надзвичайної ситуації.
Перш за все, Департамент озброєнь цікавили фірми з хорошим менеджментом і сильними інженерними відділами. «Враховувалися не лише машини та площа, — зазначив Бригадний Генерал Бертон О. Льюїс, лідер у плануванні закупівлі боєприпасів. «Ще більшого значення мали люди — кваліфіковані робітники, інженери-технологи, керівники, які розуміли секрет високоякісного масового виробництва».
У більшості випадків після завершення Департамент та компанія підписували неофіційну угоду, відому як «прийнятий графік виробництва», де вказувалося, що конкретно компанія готова виробляти. «Прийняті графіки виробництва були «всі важливі», - такі слова початку 1940 року генерал Вессон сказав студентам індустріального коледжу: "Вони є частиною нашого військового резерву. Вони такі ж життєво важливі, як і матеріали в наших складах".
