"Посадити трьох друзів чи… "офірного цапа"?" - Ігор Гулик

"Посадити трьох друзів чи… "офірного цапа"?" - Ігор Гулик

Після Революції Гідності українська спільнота аж занадто перейнялася ідеями Лі Куан Ю, - творця сінгапурського "економічного дива", і часто радила тодішній владі "посадити трьох друзів" президента, аби подолати корупцію. У випадку з сінгапурським "реформатором" (слово беру у лапки свідомо, бо мало хто з його фанатів здав собі труду дізнатися про "ціну" реформ Лі Куана), фразу про "трьох друзів" йому тільки приписують. Чи говорив він її, чи писав, - неважливо…

Тепер чинний режим Зеленського любить виправдовувати власні провали іншою "цитатою", цього разу – Вацлава Гавела. Президентові-дисидентові уклали в уста слова, які цілком годяться для виправдання влади невігласів і популістів: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу". Особливо любить зблиснути інтелектом, киваючи на Гавела, заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук. Хоча щодо цієї персони, то виникають великі сумніви у тому, що вона взагалі розуміє, про що говорить.

Тим не менш, як це, зазвичай, буває, "земля кругла", і тепер "формулу" сінгапурського автократа можна використовувати як дорікання самому Зе!. Правда, значно помноживши число друзів, бо, якщо ретельно поглянути на нинішніх мешканців Банкової, Грушевського, малих і великих споруд міністерств, відомств, держкомітетів і держкомісій, то приятелів чи знайомих Володимира Олександровича набереться цілий легіон. А якщо додати ще й кумів, сватів, дружин, невісток (словом, "дорогу родину") цих близьких серцю і душі Зеленського осіб, то матимемо невеличке військо.

Але річ не стільки у непотизмі, кумівстві, критеріях особистої відданості при кадрових рішеннях , як у тому, що всі ці люди свідомо сприймають належність до влади за шанс для особистого збагачення. Тобто для них влада – банальний бізнес, причому з усіма притаманними сучасній Україні повадками, поняттями і навіть специфічним сленгом.

Звідки взятися іншим, коли, до прикладу, скандальний депутат-хабарник Олександр Юрченко розпочинав, за словами журналіста Юрія Бутусова, з крадіжки… чотирьох пляшок пива у супермаркеті. Потрапивши у "чудову команду" "Слуг", учорашній злодюжка почав освоювати нові горизонти, аж поки агенти НАБУ не схопили "на гарячому" його помічника Івана Фіщенка – вимаганні "плюшок" – 200 тисяч доларів за ухвалення одного із законопроєктів. Здавалося б, - логічне завершення кар'єри. Ба ні, - Офіс президента і сам Зе! довго зберігали спокій, а найкраща подруга Володимира Олександровича – 200-відсоткова "своя" генпрокурорка Ірина Венедіктова навіть спробувала зманіпулювати результатами розслідування Антикорупційного бюро. І лише одна обставина, - вибори до місцевих органів влади, на яких дуже залежить клоунократам, - змусила і ОПУ, і самого Зе! вичавити зі себе обіцянку "посадити" депутата-"слугу". Причому, Офіс зробив це дуже "елегантно": він звинуватив Юрченка в… "неетичній поведінці". Цитую: "З політичної й моральної точок зору, враховуючи наведений НАБУ відеоматеріал, пан Юрченко втратив етичні підстави бути депутатом Верховної Ради. Влада - не місце для "плюшок".

Юрченко, звісно, пішак, причому розмінний. Бо 200-тисячні "плюшки" – ніщо, порівняно з аферами значно впливовіших персонажів, які, видається, є і для Зеленського, і для силовиків, і для закону священними коровами. До прикладу, зовсім свіжа справа Єрмаків, що стала відома широкому загалові завдяки "плівкам Гео Лероса". Брат керівника президентського Офісу цинічно торгує посадами у найвищих ешелонах, власне кажучи, реалізовуючи на практиці сумнівне розуміння влади як бізнесу! Про це волають медіа, говорять усі, кому не ліньки, - лише Зеленському заціпило. Натомість самого викривача виключають з фракції "Слуг", палять його автівку, натякаючи таким чином іншим про можливі наслідки схожих "зрад".
Або ж вже дещо призабута афера з продажем за кордон мільйонів захисних масок у розпал карантину. Ну, скажіть, чи може президент вимагати у відданої генпрокурорки розслідувати діяльність заступника керівника ОПУ Кирила Тимошенка, якого напряму пов'язують з цією цинічною оборудкою? Не може, бо освятив своєю присутністю прибуття літака з Китаю із так званим "гуманітарним вантажем".

До слова, експерти вже відкрито пов'язують зростання корупції з приходом на посаду прем'єр-міністра Дениса Шмигаля. "Наступного дня після призначення Дениса Шмигаля крива корупції різко полізла вгору, - пише на своєму Facebook керівник проєкту "Наші гроші" Олексій Шалайський. - Ще протягом трьох-чотирьох тижнів ми встигали бодай відслідковувати нові-старі схеми. Зараз вже втратили лік. Деякі галузі ще випадково залишаються "неохопленими" тільки через те, що чекають призначення нового керівника-"професіонала".

Тобто "посадити трьох друзів" – проблематично. Зате полку "офірних цапів" може прибути. Бо факти корупції серед "непомітних" "слуг" зринають ледь не кожного дня. До прикладу, розслідувачі зі Слідства.інфо оприлюднили інформацію про шалений тиск на міністерство інфраструктури з боку нардепа Олександра Куницького. Так він "лобіює" інтерес постачальників російського автогазу.

Даруйте, але п'ять років таких помилок можуть завершитися для України півстолітньою руїною.

Ігор Гулик

Loading...