Цього разу жертвами расизму стали вірмени, і, як не дивно, не через ситуацію в самій Вірменії.
Переважна більшість вірмен США проживають у Каліфорнії. Саме в Лос-Анджелесу діє вірменська ОЗГ «Armenian Power 13», але після численних арештів вона вже не та що раніше. Навіть цифра «13» в назві, це косплей мексиканців, які і стали старшими патронами вірменської мафії. Північний сусід Лос-Анджелесу Глендейл є одним з найбільших у світі анклавів вірменів і є осередком Armenian Power 13.
Звісно члени етнічних кримінальних груп та підконтрольні їм особи складають невеличкий процент з етнічних вірмен США. Але діяльність армянських ОЗГ дуже потужна, зокрема в сфері банківських та кредитних махінацій, махінацій з виплатами, створення фейк-айді і т.і.
Перевіряти глибоко велику кількість потенційно небезпечних клієнтів завжди дорого для банків. Витрати нести бажання нема. Але не перевіряти неможливо, тому що кримінальчики постійно брутфорсят банки новими схемами. Тому топ-менеджери місцевого Citibank придумали «геніальний» план по зменшенню втрат від фроду та зменшення витрат на перевірку клієнтів. Вони просто перестали обслуговувати ВСІХ вірмен взагалі. Без виключень.
Будь-який читач тут же поставить питання. Це ж США, там так не можна, бо це натуральний расизм. Як це можно було зробити? Інше питання, а як саме менеджери встановлювали осіб вірменського походження серед свої клієнтів?
Дуже просто.
Просто певним комплаєнс-офіцерам в Каліфорнії керівництво Сіті пояснило, що всім людям з прізвищами які закінчуються на «-ан» та «-ян» треба відмовляти під надуманими причинами. Ой ви то не заповнили, ой ви це не зробити, ой тут така норма, ой тут сяка норма, а доведіть, що ви не кримінал. Для того аби це зробити їм дозволялося фабрикувати липові вимоги та документи. Також рекомендували взагалі не працювати з особами, які народилися(!) в Глейндейлі.
Так продовжувалося декілька РОКІВ, поки хтось з Сіті не злив цю історію в Бюро Захисту Споживачів Фінпослуг США. Чому це не помітили раніше? Бо комплаєнсу суворо заборонялося хоч десь в письмовому вигляді вказувати про існування дискримінаційних правил. Так як документарного сліду не було, то схема норм працювала, поки хтось з працівників не злив це в Бюро. Насправді, навіть зараз, Бюро не розповсюджується про те, звідки їм стало про це відомо.
Далі було відносно швидко та просто. Декілька допитів від Бюро і схема спливла. Спочатку Сіті намагався робити вигляд що все норм і це просто додаткові звичайні перевірки, аби убезпечитися від фроду, але потім стався скандал та Сіті вибачився.
Загалом Бюро влупило Сіті штраф у майже 26 мільйонів доларів, з яких 1,4 мільйона на користь постраждалих від дії банку. Справа була в тому, що менеджери знали, що порушують банківські регуляції, але дешевше було позбутися всіх вірмен як клієнтів, ніж перевіряти кожного.
Для нас ця історія дуже показова, як приклад того, до чого може призвести надмірна регуляція ПЕПів у банках. Так банкам дійсно може бути простіше позбавитися всіх клієнтів ПЕПів, ніж перевіряти кожного, бо процедура перевірки складна та дорога. Тому не дивуйтесь, коли НБУ буде не менш рішучим ніж Бюро Захисту Споживачів Фінпослуг США у випадку дій банків проти ПЕПів за межами дозволеної регуляції.
