Пишу тільки зараз - бо в день свята був занадто зайнятий, а після взяв паузу на день, поки у всіх дещо не вляжуться емоції. І, напевно, це правильно.
Марш Захисників України відбувся, і відбувся переконливо. Наша колона була побудована в місці виходу інших коробок, і повз нас пройшли всі. Ми йшли замикаючими. Незважаючи на спеку, незважаючи на те, що хотілося вже скоріше йти а не чекати - ми з задоволенням, і навіть азартом дивилися на те, як там далеко, за Університетом виникали нові і нові колони.
Нас (всіх учасників Маршу) - було багато. І це багато про що каже.
Хтось досі запитує - «Навіщо це все?». Можна відповісти просто - День Незалежності. Ті, хто відстоював Незалежність, на чолі з тими, хто відстоював її зі зброєю в руках – святкують СВОЄ свято.. І вшановують тих, хто загинув за Незалежність - це і їх Марш. І назвати ще багато простих і зрозумілих причин.
Але коли один і журналістів попросив мене в одній фразі сформулювати «для чого» - я відповів те, що думаю і відчуваю сам. І знаю, що так думаю не тільки я.
Я сказав: «Ми демонструємо всім - що ми є, нікуди не поділися і не дінемося».
Саме так. Саме тому два роки тому, практично стихійно виник Марш - всупереч рішенню влади про скасування Параду.
Цього року Парад знову пройшов по Хрещатику - і це, безсумнівно, добре. І величезна заслуга в цьому тих, хто виходив на Марш два попередні роки.
Але Марш Захисників України - це нагадування. Нагадування ворогові, що сила опору України - значно більше, ніж штатний склад Армії, і всі ці люди увіллються в неї в будь-який момент. Нагадування країні про те, що йде війна. І хтось досі кожен день ризикує на «лінії зіткнення», гине, і відправляється в шпиталі, щоб інші могли жити і святкувати. Нагадування про те - скільки людей відстояло і відстоює Україну. І застереження від будь-яких спроб поступитися її інтересами. І спроб «заглядати в очі» ворогові, будь-яким способом, крім оптики військового призначення.
Марш - один з потужних і дієвих запобіжників від будь-яких згубних дій. І так - це демонстрація сили. Справжньої сили України - як і військовий парад.
Тому всі, хто закликав до «повної аполітичності» маршу - помилилися. Марш - яскравий і найкращий вияв природньої політики України. Політики захисту своєї країни від будь-яких посягань. Ззовні або зсередини.
І ще, я дуже радий, що і ми стали потужною частиною загального Маршу.
Ми оголосили про створення ГО "Res_Publica. Брати по Зброї" всього лише три місяці тому. Але в наших коробках, і під нашими прапорами стало до строю майже тисяча учасників війни з росією. І це тільки ті, хто зміг приїхати до Києва (велика подяка всім нашим осередком за організацію). І цього року ми були найбільшою колоною з організацій учасників війни росією. І невідємною частиною спільного Маршу.
А за нами, в цивільній колоні очолюваній ГО Справа Громад пройшло ще не менше десяти тисяч наших однодумців. Там також були учасники війни з росією, волонтери, ті, хто допомагав і підтримував опір України ворогові. Ті, для кого незалежності не пафосне слово - а єдиний спосіб існування держави.
Я мав честь вести ці коробки військових і цивільних. І коли ми увійшли на Майдан я побачив, що тільки наша колона, частина величезного спільного Маршу - зайняла весь Хрещатик.
І це ще раз підтверджує те, що єдність тих, хто захищав і відстоював Україну - міцніше і вище, ніж будь-які розбіжності.
І, впевнений - так буде і далі.
Так, в наших рядах була величезна кількість людей, що підтримують як Братів по Зброї, як громадянську діяльність «Справи Громад», так і партію Європейська Солідарність, включаючи тисячі її діючих членів. І це цілком природно, тому, що всі ці люди - безсумнівно підтримують і Незалежність і Армію, і все, що робить Україну - Україною. Але в наших колонах не було жодної партійної символіки. По-перше, відповідно до загальної домовленості серед організаторів Маршу. А по-друге - сама суть ідей Маршу на день Незалежності - дійсно однаково об'єднує всіх патріотів, незалежно від партійної приналежності (або безпартійності).
Так, в наших колонах були депутати ЄС самих різних рівнів. І йшли вони всі - не як політики, а як громадяни України які вшановують її захисників, і вважають Незалежність основою держави.
А разом з Братами по Зброї йшов Петро Порошенко - п'ятий Президент України, і Верховний Головнокомандувач найважчих років війни. Тих років, за які Збройні Сили України виросли в потужну силу. Практично з нуля. Президент, який зробив на своїй посаді величезну роботу по консолідації світової спільноти на підтримку України. Який чесно і ретельно виконав свою роботу, як і кожен з нас. Тільки обсяг її був чималим.
Тому ми, учасники війни з росією, Брати по зброї, ті хто був на марші і ті хто не зміг приїхати, і, повірте, тисячі і тисячі військових (колишніх і діючих) - вважаємо, що він має безперечне право йти разом з нами на Марші - як один з нас. І цю нашу думку варто поважати, навіть якщо хтось вважає по-іншому.
Тому що ми всі - частина новітньої історії України. Історії опору потужному ворогові, і силам що намагаються знищити Україну як державу, і як Націю. Ця історія є і буде, і її ніхто не перепише, в залежності від бажаного «ракурсу».
Тому цей Марш і складається з абсолютно різних людей - з поглядами (політичними і аполітичними) і позиціями іноді майже протилежними поглядами. Але єдині ми в одному - в момент коли країна і її Незалежність під загрозою - ми чинимо опір ворогові разом. І ми впевнені, що в цьому і є прояв Єдності. І ми впевнені, що як раз в цьому один з основних сенсів Маршу.
Тому ми пишаємося тим, що взяли участь в Марші Захисників України разом з усіма. Тому, що захисників, тих хто за неї воював - об'єднує бойове братство. Справжнє. Воно виникло в процесі справедливої війни за свою країну. І саме це лежить в основі нашого ГО "Республіка. Брати по зброї". Навіть в назві. І саме тому ми з глибокою повагою ставимося до всіх побратимів, які взяли участь у Марші - в будь-який з коробок. І до всіх справжніх українців які до нас приєдналися.
Марш відбувся. Свято відбулося. І його не вдалося затьмарити нічим. Навіть «зеленим» інцидентом біля Меморіалу Небесної Сотні, у виконанні найманої кримінальної «торпеди».
Наша колона пройшла від Майдану до Співочого Поля. По дорозі ми вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, і загиблих у війні з росією, біля стіни пам'яті Будинку Офіцерів. Ми прийшли на Співоче, де вже йшов організований нами, абсолютно безкоштовний, вільний і доступний святковий концерт. Де грала драйвова, справжня, українська музика.
І закінчили ми цей день - Гімном України. Як і повинно бути на День Незалежності.
І тих, хто зловтішається з приводу того, що нам чимось «зіпсували свято» - я засмучу. Ви помиляєтесь. Подивіться відео з концерту. Подивіться, на людей, на їхні очі, на їх радість.
До речі, подивіться і виступ там п'ятого Президента, якого так нерозумно і безпорадно намагалися «нейтралізувати». І ви все зрозумієте.
Тому, що це таке свято. У його процесі відпадає будь-яке лушпиння і залишається головне.
Тому, що Україна - це більше ніж будь-які чвари і непорозуміння. Вона об'єднує.
Завжди.
P.S. Дякую за чудові фото Anatolii Dybets, Olga Soshenko, Mikhail Palinchak, Звісно, когось а авторів міг загубити в величеній купі світлин - вибачте, будь ласка.
