Все що ви хотіли знати про особливості санкційної політики, чому Ашан був визнаний НАЗК спонсором війни, чому цей статус присвоює НАЗК, що таке взагалі «спонсор війни», чому цей статус не дали, наприклад, Райффайзенбанку і що з тим Райфом буде далі, і яка буде позиція у НБУ. Це докладний лонгрід, сідайте зручніше.
Традиційний дисклеймер. Я простий мімокрокодил, пишу так як зрозумів закони та нормативку, спираючись на власний досвід спілкування з відповідними органами України та світу, не представляю в даному тексті жодний з держорганів та звісно можу помилятися. Але завдання цього тексту підвищити обізнаність співгромадян та навіть експертів, і тому він дуже спрощений в подачі.
По санкціях.
Всі знають що сучасний технологічний та економічний потенціал рф був створений західними компаніями. Тому зв’язки між цими компаніями та рф дуже сильні. Нам би всім хотілося, щоб ці зв’язки були обірвані чим скоріш, але як кажуть «money talks». Відповідну сумні статистику по виходу західних компаній я тут приводити не буду, тільки окремі кричущі випадки.
Фактично на даний момент склалася така ситуація.
Якщо Україна має бажання санкціонувати якусь суто російську юридичну чи фізичну особу(далі ентіті), то немає ніяких стопів майже(ті що є, викликані частіше позицією наших союзників, тому тут питання пошуку компромісів). З більшими проблемами ми можемо санкціонувати російську дочку міжнародних компаній, але зазвичай це також можливо за певних умов. Також ми можемо санкціонувати будь-яку українську ентіті(але при цьому важливо не вистрілити собі в ногу). Але загальна позиція, на мою думку, в тому, що громадяни та юрсоби України, які працюють на російську економіку БЕЗПОСЕРДНЬО повинні бути розслідувані СБУ та іншими органами, а їх майно має бути конфісковане. При цьому при всьому ми повинні пам’ятати, що у випадку з західними компаніями ми зацікавлені, щоб західна компанія вийшла з ринку рф, а не з нашого. Це прям ультимативна річ, на мою особисту думку, бо наша економіка ітак не дуже добре себе почуває.
Але от якщо ми бажаємо санкціонувати західну компанію чи громадян ЄС та США, це прям величезна проблема. Треба розуміти, що приватні західні компанії, які працюють на ринку рф, величезні і мають ДУЖЕ багато важелів впливу на свої уряди. Мова як про відкритий лобізм, так і про банальну корупцію. Але і без корупції, яка на мою думку таки має місце, важелів вистачає. Західним компаніям дуже легко лякати власні уряди можливістю публічного обговорення, наприклад, питання чому на податки західних компаній ЄС та США допомагають Україні, яка накладає на ці компанії санкції. І це не дуже приємна для нас дискусія, бо західні компанії кажуть про фінансові трати, звільнення працівників і всяке таке інше. Вони можуть впливати на виборців і це дуже не подобається західним урядам. Ця публічна дискусія для нас, на мою думку, дуже погана. Я розумію, що завжди буде якась кількість прихильників простих рішень, але особисто я не готовий сказати наскільки менше ми готові отримати Леопардів, Цезарів, АМХ і всякого такого іншого в обмін на санкціонування, наприклад, Ашану в Україні. І якщо у випадку, коли ми кажемо про французький напівдержавний Талес, напівдержавні німецькі (ну по факту) Рейнметал та Дойчебанк, їх уряди ще щось можуть, то у випадку приватних компаній їх можливості дуже обмежені. Особливо якщо західна компанія прямо не порушує ніяких санкцій, бо відсутній фактичний юридичний механізм впливу уряду на компанію.
Тому дипломатично коректний механізм взаємодії української влади та західних компаній в тому, що українська влада повинна передавати інформацію про роботу західних компаній у рф до санкційних координаторів(а тепер вже і до санкційних регуляторів) відповідних західних країн чи їх об’єднань, і вести з ними тривалі перемовини. Успіх цих перемовин у більшості випадків не очевидний. І я зараз навіть не про АШАН.
Наприклад американська Шлюмберже відкрито працює у рф(попри прямі санкції на заборону нафтосервісу у рф), більш того допомагає воєнкоматам рф мобілізувати власних співробітників. І Шлюмберже за це нічого. І це Сполучені Штати, в яких санкційна система найкраща з всіх західних країн. Тобто Пентагон може спитати якого хєра французький Талес, який є одним з найбільших іноземних контракторів Петагону, працює з рф, а от таке саме питання задати Шлюмберже вже чогось ніхто не може. Тобто Блумберг та Ройтерс пишуть про це все і реакції нема. Що добре для Дженерал Моторз, то добре для США. Такі справи.
У такому складному випадку незрозуміло що робити. Ми критично залежимо від союзників і пряма санкційна дія є дуже агресивним кроком, яка викличе внутрішні проблеми для наших союзників.
Здавалося б це кінець. Тупик. Стінка.
Але є два типи держслужбовців. Перші кажуть що тут мої повноваження всьо, згідно з, відповідно до. А є інші. Які стикнувшись з проблемою намагаються її вирішити. Саме другим шляхом пішла НАЗК, яка взагалі повинна займатися антикорупцією. За допомогою невідомих патріотів(про яких ви дізнаєтесь після закінчення війни) НАЗК створила інструменти, які не є прямим юридично зобов’язуючим механізмом, але також можуть створювати тиск на західні компанії. Так з’явився механізм «спонсорів війни».
Ніхто не може заборонити державі Україна вважати якусь компанію спонсором війни, якщо є відповідні факти. НАЗК за допомогою невідомих патріотів зробила так, щоб механізм «спонсорів війни» враховувався провідними міжнародними системами чекінгу контрагентів. Наприклад Ворлдчек та Рефінітів. Потрапляння у Ворлдчек створює для фізосіб та організацій багато проблем. Але ці проблеми створює не держава Україна, тому питань для нас ніяких. Танки просять МО, МЗС та Президент. А перелік спонсорів війни складає незалежна НАЗК, яка створена саме за проханням МВФ, ЄС та інших партнерів. Зеленський та Рєзніков завжди можуть розвести руками та сказати, що не мають до цього відношення, в НАЗК і спитайте. Тим не менш це достатньо відчутний тиск. Моя повага НАЗК, щоб ви розуміли такі дії не безпроблемні.
Що ж. Коли закінчиться війна, у випадку якщо я не буду ще сидіти у тюрмі, прийду на суд до голови НАЗК пана Новікова за перевищення службових повноважень, і візьму його на поруки.
Повернемося до справ.
Саме через все вищенаведене, у переліку міжнародних спонсорів війни ви можете знайти Даніелі(настільки потужний гігант металургійного обладнання, що може пережити справу про ухиляння за сплату податків на сотні мільярдів євро) чи АШАН з Проктер енд гембл. Ви можете побачити, що у перелік спонсорів війни потрапляють зазвичай саме материнські компанії, які дуже складно б було санкціонувати. Окрім того суто українські санкції призвели б до того, що ці компанії не змогли працювати саме в Україні, а ціль як ми з вами пам’ятаємо інша.
І тут виходить Eugene Dubogryz і задає цілком логічне питання. Ну ситуація з Ашаном та Проктерами зрозуміла. А що з міжнародними банківськими групами, які продовжують працювати в рф? Чи буде робити з ними щось НАЗК, бо суто за формальними критеріями ситуація з умовним Райффазеном гірша за ситуацією з умовним Ашаном?
Відповідати на питання Дубогриза буде голова НБУ Андрій Пишний.
НБУ не мав ніякого мандату впливати на дочок західних банківських груп, які продовжують працювати у рф. Не було такої опції, бо є відповідний закон про НБУ і там є виключний перелік підстав застосування механізмів впливу. Все що було у НБУ це вербальний вплив та співпраця з Центробанком ЄС. Інші механізми були також не дуже дружніми до наших союзників і викликали б багато питань до НБУ, бо на відміну від НАЗК НБУ мав би застосовувати прямі юридичні методи впливу. НБУ намагався вербально натякнути українським дочкам міжнародних банків, на жаль це не мало дуже великого впливу. Але, як я вже казав, є два типи держслужбовців. Ті які не вирішують проблеми, бо можуть від цього ухилитися, і ті які намагаються вирішити проблему будь-якою ціною.
Що змінилося?
Згідно з офіційною інформацією, НБУ ініціював постанову РНБО номер 9045 від 23 лютого(мвахаха) про введення українських СЕКТОРАЛЬНИХ санкцій на 50 років до всієї фінансової системи рф. Це дійсно прям секторальні санкції, бо вони стосуються:
банків
небанківських кредитних організацій
платіжних систем
профучасників фондового ринку
страхових
інвестфондів
та взагалі всіх хто надає фінансові послуги у рф
Якщо чесно, я не можу навіть згадати, коли ми застосовували секторальні санкції останній раз.
Список, як бачите, дуже широкий. І умови в ньому також дуже широкі – наприклад, там є пункт про «заборону встановлення та підтримання ділових відносин» під яку підпадає все що завгодно.
Більш того, ця постанова РНБО, згідно за законом, була винесена на затвердження у Верховну Раду, де за неї проголосували навіть опозиційні партії ЄС та Голос. Що знову ж таки знімає питання з суто влади у перемовинах, бо бачите це позиція всіх представників українського народу у ВР.
Відповідно тепер, у випадку російських банків, нема потреби у тому, щоб застосовувати квазіюридичні механізми. По дочках міжнародних банків у рф є відповідне рішення РНБО, затверджене ВР, і, я так зрозумів, що оператором цього рішення буде профільний регулятор, тобто НБУ. Далі вже НБУ у рамках відносин як з ЄЦБ, так і іншими вже санкційними регуляторами, може використовувати офіційні механізми. Механізмів тих чимало, хоча я прогнозую, що битва буде непростою. М’яко кажучи. Для того ж Райфа вихід з рф це практично смерть.
При чому, можу припустити, що позицію НБУ було синхронізовано з США, бо рішення РНБО ініційовано одночасно з витоком про те, що Мінфін США почав розслідування стосовно материнської компанії Райффайзенбанку.
Це якийсь новий етап у питаннях санкцій до російської фінансової системи, і я поки що не дуже зрозумів його наслідків. Можливо нашим союзникам буде простіше, якщо ініціатива буде йти від України? Мже й так. А оже це наша ініціатива, це Україна може стати точкою кристалізації позиції. Цікаво який саме механізм застосує НБУ і що буде робити далі.
Загалом всю ситуацію, на фоні того безладу, який існує у західних координаторах та регуляторах(викликаний здебільшого аномальним навантаженням чи створенням нових органів), я вважаю великою перемогою. Інструменти важливіші за тактику, бо перемагають завжди саме інструменти. І комунікувати з союзниками завжди простіше функціонування саме інструментів.
І я радий, що ми ті інструменти створюємо.
