...помітив одну річ
майже кожен з наших провідних блогерів і публіцистів час від часу у своїх статтях і постах звертається до образу путіна.
Деякі роблять це раз на місяць. Інші - взагалі чи не в кожній публікації, і здається. що не можуть писати ні про що інше.
Із знанням справи вітчизняні знавці Путіна розповідають про мотиви його рішень, дають 100-процентні пророцтва його майбутніх апокаліптичних дій, погрожують карами тим, хто піддається на його облудні обіцянки і слухає його солодкі оповідки.
Вони змагаються у своїх характеристиках Путіна, називаючи його і катом, і рейдером, і злодієм і вбивцею. і тираном і стариганом, що давно з'їхав з глузду і уособленням світового зла. У кожному другому пості його прямо порівнюють або називають Гітлером,майже завжди із Сталіним..
Регулярність, вигадливість і дидактика цих постів і колонок зненацька нагадали мені середньовічні трактати про Сатану, якими рясніла теологічна християнська література, починаючи з часів Блаженного Августина і набувши апогею у ХУІ столітті.
Середньовічні філососфи детально розбирали онтологічні, гносеологічні, мотиваційні і навіть юридичні аспекти вчинків Сатани ( з арамейської "сатан" - окрім усього іншого "сторона в судовому засіданні").
Буйство фантазії у цій царині було зумовлене тим, що у Священних текстах образ Диявола поданий дуже схематично. а отже жодних канонів у його зображенні і трактуванні не було. Тож філософи могли не боятися звинувачень у єресі і зображували Сатану хто як хотів - рогатого, зубастого, триголового, сімбіоз крокодила і бика, крилатого бродатого монстра, карлика. Головне - щоб якомога більше налякати народ.
Зображення Путіна у сучасній есхатологічній блогосфері подібне до іконографії Сатани насамперед у тому, що й одне й друге чистої води схоластика.
Говорити про мотиви дій і внутрішній світ Путіна, жодного разу не бачивши його наживо і не знаючи джерел.з яких він черпає ідеї і інформацію - це те саме. що описувати внутрішній світ Люцифера.
Але це дуже вигідно з тієї точки зору. що в негативних оцінках путіна в нашій інформаційній сфері немає жодних червоних ліній. Чим більше рогів. копит хвостів і закривавлених пазурів ти змалюєш, тим краще це сприйме читач.
Як і образ Сатани образ Путіна з часом набув все більш гротескного і навіть сюреалістичного характеру, і нерідко викликає якийсь істеричний сміх чи гарячкове пожвавлення.
І тим огиднішою і страшнішою здається сама ідея вести з ним перемовини. Тим більшими ворогами людства малюються політичні лідери які на це ідуть. І сіркою й
смолою відгонить від тих, хто припускає таку можливість...
Путін наразі найбільша лякалка українців. І як хорор Хічкока має велику армію прихильників, охочих до страшного нічного чтива.
Це, дійсно,цікавий феномен, і гадаю фахівцям з соціальної психології та тим, хто вивчає контент українського інформаційного простору, легко можна було б на цьому порівняльному матеріалі написати не одну дисертацію.
