Іноді задають питання, чому я не пишу у цю рубрику кожного дня.
Ну по-перше, не кожного дня є якісь серйозні новини.
По-друге, я завжди чекаю підтвердження інформації та намагаюся не писати про ті дії, які зараз "в процесі", бо не завжди це треба висвітлювати саме зараз.
Отже.
Харківський напрямок. Постійні обстріли, без суттєвих змін.
Ізюмський напрямок. Угруповання противника дуже повільно намагається просуватися вперед, має певні тактичні успіхи.
Северодонецьк, Лисичанськ, Бахмут.
В самому Северодонецьку бої, досягнуто певного паритету. Місто руйнується внаслідок постійних артилерійських обстрілів.
Противник не залишає спроб перерізати трасу на Бахмут, поки що всі атаки відбиті.
Авдіївка - постійні бої та обстріли.
Херсонський напрямок.
Довго чекав паузи на фронті, щоб написати про це.
Наші війська просунулися на трьох ділянках. Умовно - по центру, ліворуч та праворуч. Противник намагається стягувати максимум артилерії на цей напрямок з метою утримання плацдарму.
Боюся наврочити, але, незважаючи ні на що, є оптимістичні сподівання.
Загальний аналіз.
Без перекидання військ з ділянки на ділянку противник вже не може продовжувати наступ. Ситуація може змінитися, але зараз саме так.
Активно задіює артилерію по принципу "берем кількістю, а ну якістю".
Також задіює старі танки Т-62, які планує використовувати у якості нерухомих вогневих засобів (ну і справді, рухоме це лайно дуже умовно).
З піхотою у противника все печально, і чим далі - тим гірше. За словами самого противника, навченої досвідченої штурмової піхоти вже майже не залишилося.
З мінусів (для нас). Артилерії ще багато, боєприпасів - теж багато. Авіація теж, на жаль, літає і працює.
Ну а нам тим часом прийшли підривники для снарядів гаубиць Цезар, які детонують боєприпас у повітрі, над землею.
Не зброя перемоги, звісно, але все одно приємно. На місці противника я б накривав окопи всім, чим тільки можна, бо вибух 155мм снаряду - це сильно.
