Переступивши у лютому кордон з Україною, Путін зробив крок до втрати власних кордонів.
Далекого 2016-го, виступаючи на церемонії вручення премій російського географічного товариства, Путін вирішив влаштувати мінііспит для школярика, запитавши, де закінчується Росія. І сам дав відповідь на своє ж запитання: "Кордони Росії ніде не закінчуються…".
Можна було б потрактувати це як черговий маразм кремлівського діда, але от історія – штука прикра, завжди заловить на іспиті недолугого учня. Та так, що той сам не відчує, як його ж слова обернуться проти нього ж.
Путін спробував було втілити бодай на йоту свою абсолютно безглузду "теорійку", і мріяв зробити це блискавично, захопивши Україну. Але, як бачимо, наразі московська свита напружує мізки, аби бодай якось викрутитися від незручного запитання: у яких все-таки межах "цар" анексував український Південь? Тут справа безнадійна – бо щойно у "білокам'яній" дійдуть бодай якогось консенсусу, як ЗСУ змушують їх знову сідати на географічні мапи та хутко корегувати свої висновки…
Оце вчора Путін дав чергове звання чеченському "вожакові" Рамзану Кадирову. Новоспечений генерал-полковник одразу ж похвалився новенькими погонами у мережі. Але історія виглядає на звичний російський хабар. Бо, по-перше, "верховний головком" принизив власну ж армію, її командування, про яке Кадиров (після поразок в Україні) відгукувався вельми брутально. А, по-друге, Путіну муляє дуже неприємна перспектива – заворушення на Кавказі. Після останньої чеченської війни Москва "умиротворювала" і Рамзана, і його численний клан щорічними бюджетними витратами на суму близько $2 млрд. Але зараз, коли імперія починає тріщати по швах, цього явно замало, аби на Північному Кавказі сиділи сумирно.
А те, що не зовсім чисті наміри у "генерал-полковника" присутні, — очевидно із його оперативної реакції на так звану часткову мобілізацію в Росії. Тоді Кадиров заявив, що республіка й без того виконала "план". Однак очевидно, що Кадиров триматиме "про запас" боєздатні загони, бо майбутнє Росії не вельми прозоре.
В унісон йому тоді вторили й кримський гауляйтер Аксьонов, відтак – і очільник Архангельського регіону. Якщо вожді місцевих феодів заговорили про регіональні армії, то акурат час поміркувати про те, чи є у Росії кордони.
Опріч цього, не забудьмо, що на теренах ерефії цілком легально існують так звані приватні військові компанії. Той же "Вагнер" чи підрозділи "Газпрому". У випадку, про який днями говорив Френсіс Фукуяма, – не факт, що вони з ентузіазмом виступатимуть єдиним фронтом на захист головного винуватця колапсу Росії.
Тим часом уже на рівні комітетів держдуми починають підіймати голос проти бездарних воєначальників Путіна. Голова комітету з оборони, генерал-полковник (ох і є тих картонних генерал-полковників на теренах РФ!) Андрій Картаполов заявив, що Міноборони Росії має перестати брехати про війну в Україні й наводити неправдиві дані.
За його словами, це може викликати втрату довіри народу. "Треба перестати брехати. Ми неодноразово про це говорили... Але якось не доходить до окремих керівників", - розгнівався Картаполов.
Звісно, йдеться, у першу чергу, про Сергія Шойгу. Про це натякнув і одіозний Гіркін, написавши у Телеграм, що найімовірніше, "головним винуватцем наших блискучих перегрупувань буде нарешті визнано Фанерного (прізвисько міністра оборони РФ Сергія Шойгу – "фанерний маршал". – Авт.). А ось кого приведуть йому на зміну – поки що не відомо".
Але "переставати брехати" слід не тільки про це. А й про те, що чимало російських "суб'єктів федерації" вже на низькому старті у забігу про окремішність від Москви. В естонському місті Отепяе завершив роботу Ерзянський національний з’їзд, скликаний в еміграції через репресії, що посилюються у РФ. Делегатами, після бурхливих обговорень і суперечок, було прийнято резонансні постанови: про нові цілі та завдання національного руху, які включають боротьбу за незалежність і вихід ерзянських територій зі складу РФ, затвердження бажаних кордонів, а також ключові принципи побудови нового державного утворення.
Тобто повноважні представники народу ерзя — одного із найчисельніших фіно-угорських народів, що проживає в Поволжі, — однозначно заявили, що РФ перебуває на завершальному етапі свого існування.
І це тільки початок…
Тому насправді "Росія не закінчується ніде". Переступивши у лютому кордон з Україною, Путін зробив крок до втрати власних кордонів.
