"От нам би такого в Росії президента як ваш Ющенко", - сказав мені в 2009 році один російский нацик (це вже потім він виявиться фашистом: спочатку за підривну роботу його оголосять персоною нон-грата в Україні. А в 2014 р він приїде в Одесу як емісар організовувати бунти).
На непідробно офігівший вираз мого обличчя слів тут же пояснить: "Він наш ворог, бо ідейний. А наш Путін - бізнесюк, для якого головне гроші!".
Інший випадок - під час інтерв'ю теж в Москві російський (!) експерт скаже, що про Ющенка будуть писати книжки по історії.
Згадуючи ці дві ситуації і дивлячись на свіже фото, де Ющенко скромно стоїть позаду Варфоломія можу тільки уявити його почуття... Оббріханий ворогами, зраджений друзями за прагнення створити українську ідентичність. Основою якої, в тому числі, є українська церква та її незалежність від Москви. Саме Ющенко почав цей процес.
І через роки Ющенко нарешті бачить у Києві Вселенського патріарха - це те, за що його свого часу розпинали і таврували невдячні короткозорі сучасники.
