Наприклад, якщо на людину напали біля АТБ, хоч навіть і не змогли пограбувати, то кажуть що людина “відбилася”. Не перемогла, а просто відбилася. Бо об’єкт агресії чи насильства вимущений реагувати, а не діяти за власним розсудом. Взяти гору над нападниками біля АТБ це просто залишитися при своєму, в кращому випадку не втратити щось, дешево відбутися. Людині, що змогла перемогти в такій сутичці співчувають і кажуть “ну слав богу гіршого не сталося”. Ніхто не вітає з такою перемогою.
Бо статус жертви нападу породжує специфічний фільтр сприйняття, через який ми дивимося на ситуацію і її учасників. Така вже наша природа. Лише деякі з нас чуючи про напад під АТБ жадають помститися, нормальні люди раді, що це сталося не з ними і просто хочуть самі в такій ситуації не опинитися. Це працює не тільки на рівні окремих людей і особистостей, а й тоді, коли мова йде про цілі країни і народи. Сприймати протистояння саме по собі важко, а описаний ролевий механізм ускладнює ситуацію.
Окрім прямої агресії, жертва має опиратися багатьом різним впливам, які покликані позбавити її імпульсу до спротиву:
ОПИРАТИСЯ НЕВИГІДНО - якщо жінка не опиратиметься гвалтівникові, то він її не буде бити (вона збереже здоров’я) і він навіть заплатить їй за секс. Увійти у склад росії економічно вигідно для пересічного українця, адже росія багата ресурсами держава;
ОПИРАТИСЯ НЕМАЄ СЕНСУ - дура, тебя тут никто не усльішит (або звідси нема куди бігти) - не кричи. Захватим Украину за три дня, вот сравните наши армии. Задача ворога змусити вас вірити в те, що спротив неможливий і не принесе ніякої користі, тому єдиний ваш вибір це підкоритися і співпрацювати;
ОПИРАТИСЯ НЕМАЄ ПОТРЕБИ - злочинець намагається переконати вас у відсутності небезпеки, наприклад піти з ним у квартиру, де нічого поганого статися не може, або довірити йому ваші документі, тощо. Війна триватиме два-три тижні, максимум місяц. Задача розслабити вас, змусити не використовувати ваші можливості для спротиву, до того часу, коли ви опинитеся в ситуації неможливості їх застосування;
НЕПРАВОМІРНІСТЬ ОПОРУ - навколо самозахисту завжди є дискусія чи допустимо використання зброї, якщо саме життю вашому не загрожують (пограбування, чи посягання на гідність). Мобілізація неправомірна, права людей порушуються, діти депутатів не служать і т.д. Задача, зігравши на страху, дати легітимізацію відмові від боротьби;
Задля управління жертвою, агресор навіть може викликати в неї гнів. Обізвати вас содомітом, щоб ви побігли у провулок, тощо. Стратегічно, якщо ви постійно злитеся, то спалюєте психологічні ресурси, адже ваш гнів не реалізується. Але головне тут, наскільки широким є спектр психологічного впливу на жертву. Завдяки йому ми можемо маніпулювати дуже різними людьми. Ці люди можуть навіть між собою сратися, але будуть працювати на один і той самий дискурс - відмова від боротьби.
“Втікаючи від свого страху, часто виявляєш, що насправді поспішив коротким шляхом йому назустріч". (с) Дж. Толкін
Я не відчуваю злості чи ненависті до ухилянтів, це навіть не презирство, а легка огида. Бо ви ж не ненавидіти того, хто казявки з носа їсть. Але я не недооцінюю руйнівний вплив дискурсу ідейного ухилянства, - симулякру громадських свобод, - і повністю ЗА покарання та остракізм пропаганди будь-якого іншого нарративу крім силового спротиву окупанту. Бо неважливо чи уклоніст мріє про московську квартиру, чи інтелектуалізує свій страх і розповідає, як треба мобілізувати депутатів, підсумок буде однаковий - наше фізичне знищення. Пропаганда в громадському просторі, чи інфополі ідеї нашого знищення повинна ж бо каратися. Хоча так, у себе на кухні людина вільна ухилятися від мобілізації і навіть чекати на росію, але за відео на ютубі “як відкосити” до автора повинні прийти люди в масках із невдобними питаннями.
Проте силове подавлення публічних носіїв руйнівних наративів, це лише маленька частина інформаційно-психологічного впливу, що ми повинні чинити, адже на об’єкт агресії впливати легше ніж на агресора, тож нам треба працювати набагато більше за нього. Наприклад, було б дуже круто по телебаченню, та преролами на ютубі запустити проект “Якщо росія переможе”, де показувати розбомблений Хрещатик, або фільтраційний табір на головній площі Харкова, обірваних дітей, що жебракують біля російської техніки, десь на Дерибасівській. Максимально жорсткі та страшні образи. Звісно, ніхто не наважиться таке показувати, адже жертвам буде страшно дивитися і пересічний ухилянт захоче відвернутися (навіть вимагатиме цього) і зробити вигляд, що нічого не бачив, але на когось все ж спрацює і більш того, сформує причинно-наслідковий зв’язок - перемога росії для нас виглядає ось так.
Нещодавно, в якомусь соц.опитуванні жіночка сказала “Я не знаю хто у війні винен, але пора домовлятися”. Це чудовий приклад того, як страх і втома, що вміло спрямовані ІПСО, викривляють реальність так, щоб капітуляція виглядала чимось розумним. Більш того, в голові тієї жіночки росія вже не є руйнівною хвилею, апріорі ворожою. Я вже якось писав про інфантилізм сприйняття легких рішень у вирішенні війни - домовитися, одне із таких легких рішень. Ворог завжди хоче спрямувати нас до цих рішень, потроху посуваючи наші кордони моралі. Пропонуючи віддати молоду дівчину розбійникам, щоб інших у селі не чіпали, або віддати Харків, щоб Київ жив як раніше.
Соціальні мережі серйозно використовуються ворогом для ІПСО (прочитайте книгу “Поля Битв” Г. Макмастера) натомість у нас це скоріш площадка для срачів. Наприклад, ви володієте англійською - заведіть аккаунт на Твіттері де англійською мовою писатемите про нашу війну, розберіться що і як цікавить умовну американську аудиторію і працюйте на неї. Не володієте англійської? Не просто репостіть у Фб (це не сильно просуває допис), а робіть рерайт із посиланням на автора, намагайтеся зробити так, щоб важливі для вас думки привернули увагу нових людей. І так далі. Вплинути на росіян психологічно нам дуже важко, тому нам треба працювати на контрвплив по нашим співгромадянам, бо інакше ми можемо прокинутися в країні, де більшість вважає, що опиратися винещенню нам невигідно.
P.S. Якщо ж з англійською у вас не дуже, то на картинці людина тримає транспарант - “негайно домовтеся із гітлером”. Солдат показує на бомбардувальники і каже - домовся з ОТИМ.
